14.05.2020 ІІ молодша “В” (Горішок) (Вихователі Рябко Т.М., Красножон Т.В.)
Тема дня: Що в мене всередині.
Розвиток мовлення.
Тема: Чарівний будиночок (ознайомлення з будовою мовленнєвого апарату)
Мета: ознайомити дітей із будовою мовленнєвого апарату (рот, язик); розвивати в дітей вміння слухати, розуміти і відтворювати почуте, правильно виконувати завдання за інструкцією.
Обладнання: ілюстрації, люстерко для кожної дитини.
Літературно-фольклорний матеріал: загадки, вірш.
Хід заняття:
І Організаційна частина.
Вправа «Хмаринка-сонечко»
Мета: встановлення емоційного контакту з дітьми.
Вихователь пропонує дітям вибрати на що схожий настрій дитини: на хмаринку чи на сонечко.
Вихователь: Добрий день, дітки! Девіз нашого заняття:
Якщо хочеш гарно розмовляти,
Треба чітко промовляти
Звуки виразно і красиво,
Щоб було всім зрозуміло.
ІІ Основна частина.
Вихователь: Сьогодні я запрошую вас у казковий світ, героями якого станете ви самі. Казка ця незвичайна, таку казку ви ще ніколи не читали і не чули, бо вона не про відомих вам казкових героїв. А про кого, ви зараз дізнаєтесь, якщо відгадаєте мою загадку:
Він завжди у роті
І часто в роботі.
(Язик.)
(Вихователь роздає кожній дитині індивідуальне дзеркальце.)
Казка про Веселий Язичок
Жив собі Веселий Язичок у своєму чарівному будиночку (широко відкрити рот, показати язик, порухати ним у роті). Ти, мабуть, здогадався, що цей будиночок – рот. Двері у будиночку то відкриваються, то закриваються. Ось так (по черзі відкривати і закривати ротик, ритмічно, в помірному темпі). Кожного дня Язичок виходить з будиночка на прогулянку (висунути язика). І от одного разу Язичок вийшов погрітись на сонечку, приліг він на ґанку (покласти широкий язик «лопаткою» на нижній губі). Раптом подув сильний вітер, Язичок здригнувся (зробити вузький язик «голочкою»), сховався в будиночок і зачинив за собою двері (забрати язик та закрити рот). Дуже полюбляв Язичок грати у футбол (по черзі впиратись кінчиком язика то в ліву, то в праву щоки), на барабані (стукати кінчиком язика в зуби д-д-д), гойдатись на гойдалці (відкрити рот, кінчиком язика по черзі тягнутись до носа, потім до підборіддя), їздити на конику («клацати» язиком, присмоктуючи та різко відриваючи його від піднебіння). А коли награється, Язичок йшов до свого будиночка відпочивати (знову забрати язик та закрити рот). Який слухняний у тебе Язичок!
Вихователь:
Ось пригодонька яка
Трапилась у язика:
Спав тихенько у хатині
На м’якій, пухкій перині.
Раптом чує голосок:
«Ну ж бо, друже, язичок,
Мій товаришочку любий,
Розтуляй швиденько губи
І виходь мерщій із хати,
Будем разом ми гуляти!»
Ледве вийшов на поріг,
Від утоми тут же ліг.
Каже сонечко ласкаве:
«Ну ж вставай робити вправи!»
Вихователь: А ви діти любите робити зарядку? Давайте зробимо вправи разом з нашим Язичком.
Гімнастика для язичка:
Артикуляційна вправа «Голочка»
Усміхнутися, висунути язик, зробити його вузьким. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Слідкувати, щоб кінчик не загинався.
Артикуляційна вправа «Голочка – Лопатка»
Почергово виконувати вправи «Голочка» та «Лопатка» (робити язичок то широким, то вузьким). Рахунок: 1-2.
Артикуляційна вправа «Годинник»
Відкрити рот, губи розтягнути в посмішці, кінчиком вузького язика тягнутися то до правого, то до лівого вуха (в різні куточки язика). Рахунок: 1-2. Слідкувати, щоб щелепа і губи не рухались.
Артикуляційна вправа «Гойдалка»
Відкрити рот і гострим кінчиком язика почергово тягнутися то до підборіддя, то до носа. Рахунок: 1-2.
Віршик, який промовляють після гімнастики для язичка:
Став язик наш сильний, жвавий.
Повернувся до хатинки:, діти
Час настав для відпочинку.
Вихователь: Ми з вами гарно попрацювали, а тепер давайте пограємо в цікаву гру.
Вправа «Хто я»
Мета: розвиток фонематичних процесів.
Дітям пропонується обрати ведучого. Він обертається до всіх спинкою, діти по-черзі кличуть його по імені. А той повинен відгадати, хто його покликав.
ІІІ Заключний етап заняття
Вихователь А язичок кожного з вас, насправді, чари має.
На всіх мовах розмовляє.
В роті він – немов турист :
Вправо – вліво, зверху – вниз.
Може бути він човном, може бути він веслом.
Зверху — вниз і вправо — вліво – повертається уміло.
То, мов голка він тоненький , то, мов бубличок кругленький.
То, мов коник: цок-цок-цок, що процокав на місток.
Як горобчик він зумів: ців-ців-ців! Цвірінь!, Ців-ців!
Губи в посмішку складає, ніби слон, що хобот має.
Набирає в рот води, мокрим будуть він і ти!
Заспіває, наче соловейко, дуже раді будуть батько й ненька.
(Діти, користуючись індивідуальними дзеркалами, текст вірша супроводжують артикуляційними рухами)
Вихователь: Красножон Т.В.
