14.05.2020 ІІ молодша “В” (Горішок) (Вихователі Рябко Т.М., Красножон Т.В.)

Тема дня: Що в мене всередині.

Розвиток мовлення.

Тема: Чарівний будиночок (ознайомлення з будовою мовленнєвого апарату)

Мета: ознайомити дітей із будовою мовленнєвого апарату (рот, язик); розвивати в дітей вміння слухати, розуміти і відтворювати почуте, правильно виконувати завдання за інструкцією.

Обладнання: ілюстрації, люстерко для кожної дитини.

Літературно-фольклорний матеріал: загадки, вірш.

Хід заняття:

І Організаційна частина.

Вправа «Хмаринка-сонечко»

Мета: встановлення емоційного контакту з дітьми.

Вихователь пропонує дітям вибрати на що схожий настрій дитини: на хмаринку чи на сонечко.

Вихователь: Добрий день, дітки! Девіз нашого заняття:

Якщо хочеш гарно розмовляти,

Треба чітко промовляти

Звуки виразно і красиво,

Щоб було всім зрозуміло.

ІІ Основна частина.

Вихователь: Сьогодні я запрошую вас у казковий світ, героями якого станете ви самі. Казка ця незвичайна, таку казку ви ще ніколи не читали і не чули, бо вона не про відомих вам казкових героїв. А про кого, ви зараз дізнаєтесь, якщо відгадаєте мою загадку:

Він завжди у роті

І часто в роботі.

(Язик.)

(Вихователь роздає кожній дитині індивідуальне дзеркальце.)

Казка про Веселий Язичок

Жив собі Веселий Язичок у своєму чарівному будиночку (широко відкрити рот, показати язик, порухати ним у роті). Ти, мабуть, здогадався, що цей будиночок – рот. Двері у будиночку то відкриваються, то закриваються. Ось так (по черзі відкривати і закривати ротик, ритмічно, в помірному темпі). Кожного дня Язичок виходить з будиночка на прогулянку (висунути язика). І от одного разу Язичок вийшов погрітись на сонечку, приліг він на ґанку (покласти широкий язик «лопаткою» на нижній губі). Раптом подув сильний вітер, Язичок здригнувся (зробити вузький язик «голочкою»), сховався в будиночок і зачинив за собою двері (забрати язик та закрити рот). Дуже полюбляв Язичок грати у футбол (по черзі впиратись кінчиком язика то в ліву, то в праву щоки), на  барабані (стукати кінчиком язика в зуби д-д-д), гойдатись на гойдалці (відкрити рот, кінчиком язика по черзі тягнутись до носа, потім до підборіддя), їздити на конику («клацати» язиком, присмоктуючи та різко відриваючи його від піднебіння). А коли награється, Язичок йшов до свого будиночка відпочивати (знову забрати язик та закрити рот). Який слухняний у тебе Язичок!

Вихователь:

Ось пригодонька яка

Трапилась у язика:

Спав тихенько у хатині

На м’якій, пухкій перині.

Раптом чує голосок:

«Ну ж бо, друже, язичок,

Мій товаришочку любий,

Розтуляй швиденько губи

І виходь мерщій із хати,

Будем разом ми гуляти!»

Ледве вийшов на поріг,

Від утоми тут же ліг.

Каже сонечко ласкаве:

«Ну ж вставай робити вправи!»

Вихователь: А ви діти любите робити зарядку? Давайте зробимо вправи разом з нашим Язичком.

Гімнастика для язичка:

Артикуляційна вправа «Голочка»

Усміхнутися, висунути язик, зробити його вузьким. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Слідкувати, щоб кінчик не загинався.

Артикуляційна вправа «Голочка – Лопатка»

Почергово виконувати вправи «Голочка» та «Лопатка» (робити язичок то широким, то вузьким). Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Годинник»

Відкрити рот, губи розтягнути в посмішці, кінчиком вузького язика тягнутися то до правого, то до лівого вуха (в різні куточки язика). Рахунок: 1-2. Слідкувати, щоб щелепа і губи не рухались.

Артикуляційна вправа «Гойдалка»

Відкрити рот і гострим кінчиком язика почергово  тягнутися то до підборіддя, то до носа. Рахунок: 1-2.

Віршик, який промовляють після гімнастики для язичка:

Став язик наш сильний, жвавий.

Повернувся до хатинки:, діти

Час настав для відпочинку.

 

Вихователь: Ми з вами гарно попрацювали, а тепер давайте пограємо в цікаву гру.

Вправа «Хто я»

Мета: розвиток фонематичних процесів.

Дітям пропонується обрати ведучого. Він обертається до всіх спинкою, діти по-черзі кличуть його по імені. А той повинен відгадати, хто його покликав.

ІІІ Заключний етап заняття

Вихователь А язичок кожного з вас, насправді, чари має.

На всіх мовах розмовляє.

В роті він – немов турист :

Вправо – вліво, зверху – вниз.

Може бути він човном, може бути він веслом.

Зверху — вниз і вправо — вліво – повертається уміло.

То, мов голка він тоненький , то, мов бубличок кругленький.

То, мов коник: цок-цок-цок, що процокав на місток.

Як горобчик він зумів: ців-ців-ців! Цвірінь!, Ців-ців!

Губи в посмішку складає, ніби слон, що хобот має.

Набирає в рот води, мокрим будуть він і ти!

Заспіває, наче соловейко, дуже раді будуть батько й ненька.

(Діти, користуючись індивідуальними дзеркалами, текст вірша супроводжують артикуляційними рухами)

 

Вихователь: Красножон Т.В.