24.03.2020 Поради психолога (Практичний психолог Черненко О.В.)

Слухняна дитинаце батьківське щастя або непоправна помилка?

Статтяроздум, у якій розглядаються різні варіанти доль людей, дитинство яких пройшло в надзвичайній суворості і жорсткості з боку батьків. Висновок напрошується такий: перш, ніж вибрати суворість у вихованні як метод, сто разів батькам варто продумати все і зважити.

Давно пішло в минуле поняття про те, що виховання дитини полягає в регулярному покарання, як фізичному, так і моральному. Тримати дитину в їжакових рукавицях не означає виростити з нього щасливої людини, сильну особистість. Звичайно, якщо дитя, виховане в строгості, робиться «шовковим», слухняним – це дуже зручно для дорослих. З такою дитиною майже немає ніяких проблем. Але частенько вони з’являються в підлітковому періоді, коли у созревающей особистості виникає в душі почуття протесту проти такого ставлення до себе. Саме з цих слухняних дітей раптом виростають справжні монстри, які збиваються в зграї і починають трощити все підряд.

До речі, в більшості фільмів одкровення маніяків і садистів якраз найчастіше сходяться на тому, що в дитинстві суворі батьки їх піддавали покаранням і приниженням. Всім відомий Чикатило теж з цієї ж когорти: чоловік – підкаблучник, непомітний в колективі і не піднявся по кар’єрних сходах звичайний вчитель.

Інший варіант м’якший. Підліток також продовжує залишатися позитивним у всьому. Він і ставши дорослим нікому не створює проблем: прекрасний виконавець на роботі, м’який домашній чоловік. Чудово, якщо у такої особи не виникає бунтівне почуття і в цей період. Однак відомі випадки, коли вже на схилі років увінчаний сивиною чоловік раптом починає «дуріти». Він ніби кидає виклик суспільству, своїм рідним, здійснюючи самі неадекватні вчинки.

Варто поговорити з занепалими бомжами, і обов’язково зустрінеться один з тих, який потрапив в цю яму з причини запізнілого сплеску нігілізму.

Деякі ж просто починають сильно пити і спиваються до самої крайньої межі. А деякі навіть стають під час алкогольного сп’яніння злісними і розгнузданими. Вся справа в тому, що жорсткість, виявлена по відношенню до дитини в дитинстві, обов’язково щось ламає в його психіці, кидаючи в душу почуття незадоволеності і в якійсь мірі злоби із-за цієї незадоволеності. Це зернятко коли-то все одно знайде собі їжу і почне рости. І якщо не в дитинстві або юності, то у дорослому або навіть старечому віці.

Звичайно, не у всіх бунтарські почуття виражаються у пияцтві або відхід у бомжатскую зграю. Чимало й інших варіантів, коли дорослий чоловік раптом кидає сім’ю і одружився зовсім юній дівчинці. Суспільство не розуміє його поведінки, рідні і сусіди часто відвертаються. Але самому індивідууму цього тільки й треба: він почуває, що єдиний раз у житті вчинив «не за правилами», які йому постійно нав’язують.

Так і в кар’єрному зростанні дитяче послух грає не кращу роль. Не вміючи сперечатися і відстоювати свою власну думку, лякаючись приймати серйозні рішення, така людина так і залишиться навіки в підлеглих. Хоча бувають поодинокі випадки, що саме бажання вирватися вперед на роботі спалахує спільно з бунтарським духом. У цьому випадку злиття цих двох поривів несподівано для всіх видають суспільству мудрого і розуміє керівника, як, наприклад, у фільмі «Службовий роман» міняється на очах глядача затюканий і безвольний герой, якого грає Мягков.

Інший варіант долі слухняного дитини може бути позитивним у всіх відносинах. Хлопчик і в школі добре вчиться, і батьків шанує, і по дому допомагає. Ідилія. Після школи, закінченою з золотою медаллю, юнак поступає в інститут і закінчує його. Одружується, правда, рано – відразу після закінчення вищого навчального закладу, і з молодою дружиною відразу ж виїжджає з розподілу далеко на північ.Тільки багато пізніше батьки дізнаються, що він сам напросився туди – подалі від «улюблених» мами і тата. Ні, він і тепер їх не забуває, навіть іноді відвідує: раз в три, а то і в п’ять років. І знову абсолютно випадково старі дізнаються, що їх кровиночка-то, виявляється, частенько буває в рідних місцях, але намагається зробити це так непомітно, щоб якомога рідше зустрічатися зі своїми «предками».Невідомо, як би закінчилася життя цих горе – батьків, якщо б у них було ще інших дітей. Тим випала доля більш м’яка, тому такого почуття, як старший син, вони до своїх рідних не відчували. Під старість мати строгу паралізувало, вона лежала п’ять років і мріяла про зустріч з коханим синочок. А він не встиг прилетіти навіть на її похорон – так вийшло.Нерідкі випадки визначення похилого віку в будинки престарілих дітьми, які начебто були позитивними у всіх відносинах. Суспільство, звичайно, засуджує їх за непорядний вчинок. Але хто може змусити полюбити людей, які з самого дитинства ламали характер і долю своєї дитини? Ніхто. Тому перш, ніж вибрати суворість у вихованні як метод, сто разів батькам варто продумати все і зважити.

Вам може бути цікаво...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.