21.05.2020 Старша “А” (Живчик) (Вихователі Мойсієнко В.О., Ступак О.В.)

Заняття 1.Музейне.

Тема : «Українська вишиванка».

Мета: формувати уявлення про національне українське  вбрання, ознайомити з історією народного вбрання; вправляти в умінні виділяти характерні елементи українського національного вбрання; активізувати інтерес до історії українського вбрання; виховувати естетичне сприйняття творів мистецтва, любов до рідного краю.

Матеріали: ілюстрації до українських народних казок.

Хід: 1.Бесіда дорослого з дітьми.

-Як називається країна, у якій ми живемо?

-Розкажіть, що ви знаєте про Україну?

-Чим славиться наша земля?

-Послухайте вірш Марії Познанської «Про нашу Україну».

Ми дуже любимо наш край

І любим Україну,

Її лани і зелен гай,

В саду рясну калину.

Там соловейко навесні

Співає між гілками.

Тай ми співаємо пісні,

Змагається він з нами.

-У кожного народу існує свій національний костюм, жіночий і чоловічий.  Різні природні умови визначають його загальні форми. Досить різноманітний одяг українців.

-Сьогодні на занятті ми довідаємося, як український народ створював свій одяг і яке вбрання раніше носили на Україні.

-Насамперед, одяг відрізнявся залежно від призначення: повсякденний – простий, зручний для виконання будь-яких робіт; святковий, як правило,більш яскравого кольору, прикрашений вишитими орнаментами, має додаткові декоративні елементи. У різних регіонах нашої країни національний костюм має свої особливості. Ось карпатський чоловічий костюм, костюм запорізького козака й одяг селянина зі Східної України. Наші пращури носили довгі білі полотняні сорочки. Їх надягали безпосередньо на тіло й завжди поверх штанів, «на випуск». Навколо вузького коміра-стійки така сорочка мала багато складок. Розріз був посередині грудей. Комір сорочки й виріз завжди прикрашалися вишивкою. Основними кольорами для вишивки чоловічих сорочок були червоний, синій, жовтий і зелений.

2. Народна українська гра «Круглий хрящик».

Дві пари дітей стають одна навпроти другої на невеликій відстані. Іще одна пара стає між ними – це будуть ловці. За сигналом гравці крайніх пар, стоячи один навпроти одного, намагаються перебігти в нову пару так, щоб їх не спіймали ловці. Якщо ловець когось спіймав, то напарник спійманого й напарник ловця поспішають їм на допомогу. Той, хто прибігає першим, стає в крайню пару, а два інших гравця стають ловцями. Гра починається і закінчується за сигналом дорослого.

3. Читання оповідання «Наш рід» А.М’ястківського .

Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок.Жовтогарячі чорнобривці, сині волошки, навіть маленьку качечку вишила.

• Що це буде, мамо? – запитує Михайлик.
• Українська святкова сорочка для тебе.
• Чому українська? – запитує хлопчик.
• Тому що вишиваю такі квіти, які ростуть на нашій землі. А земля наша зветься Україною. А ти – маленький українець.
• А ти, мамо?
• І я, і твоя бабуся – українки, твій тато й дідусь – українці. Ми українського роду й любимо нашу землю, наші квіти. Україна – наш рідний дім, і сусіди в нас є – Білорусь, Молдова.
• А хіба в сусідів такі ж квіти ростуть, як у нас?
• І такі, і інші – свої, тому вишивки в нас і схожі, і різні.

-Як ви вважаєте, чому мама назвала вишиванку саме українською?

-Чому вона відрізняється від одягу сусідів – жителів Молдови, Білорусі?

4. Розгляд ілюстрацій з українських народних казок.

-Давайте розглянемо, з яких елементів складається жіночий костюм.

Сорочка – найдавніший одяг наших пращурів, її носили з плахтою або запаскою. З-під плахти або запаски визирав нижній вишитий край сорочки,  який називається подолом, або пеленою. Українські сорочки шили з білого домотканого лляного чи полотняного полотна або з відбіленої тканини. Запаски були двох видів. Перший – це чотирикутний шматок тканини із зав’язками на верхніх кутах. Такі запаски надягали по дві відразу: одну спереду, а іншу ззаду. Другий – це цільний шматок тканини, яким оберталися так, щоб кінці його сходилися спереду. Плахта у два рази ширша, ніж запаска. Це два полотнища, зшитих уздовж до половини. Плахта й запаска підв’язувалися крайкою, яка могла бути тканою або плетеною.

Хустки – основний і улюблений головний убір української жінки. У різних місцевостях вони відрізняються кольором, способом зав’язування й призначенням. Молоді дівчата робили вінок з живих квітів або з воску, позаду до вінка прикріплювали різнобарвні стрічки. Основним взуттям жінок були високі чоботи червоного кольору.

5. Образотворча діяльність.

– Сьогодні ви прикрасите український національний костюм вишивкою. Кольоровим олівцем намалюйте і зафарбуйте запаску, сорочку залишить білою. Використовуючи фломастер, намалюйте на запасці й спідниці орнамент. Розфарбуйте кольоровими олівцями спідницю й вінок.

6. Підсумок заняття. Підбадьорити дітей, як вони старалися і які гарні роботи у них вийшли.

Вихователь Ступак О.В.