9.09.2024

Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як»

 

«Як допомогти дітям впоратися з тривожністю під час війни»

 

1. Не ігноруйте й не ухиляйтесь від запитань, але не лякайте, коли будете відповідати.
2. Пояснюйте, що наша армія захищає нас. У дорослих є план. У вас також є план – обговоріть деталі, що робити в стресових ситуаціях, дайте конкретні інструкції. Поясніть, що ви йдете в більш безпечне місце, проте воно може бути менш комфортним, ніж дім, розкажіть, що зібрали необхідні речі,  дайте можливість обрати, що дитина візьме із собою (так вона відчуватиме відповідальність і хоча б мінімальний контроль над ситуацією).
3. Дайте можливість висловити емоції. Скажіть, як самі себе почуваєте (боятися – це нормально, на своєму прикладі покажіть що страх – це ок, ви розумієте дитину, проте не панікуйте й будьте опорою). Потім запитайте в дитини, що вона відчуває, – дайте їй час відкритися, не наполягайте, якщо не хоче говорити.

Обговоріть, що робити із сильними емоціями, і спробуйте зробити це разом: можна плакати, кричати, стискати щось, фізично рухатися (стрибати, ходити), дихати глибоко (глибокий вдих – затримка дихання – видих, для дуже маленьких дітей ще можна дихати так, ніби сильно дмухаєш на квітку). Якщо помітили, що дитина стала панікувати – подихайте разом, випийте ковток води, обійміться. Будьте поруч, дайте знати: як тільки що – ви тут, нехай звертається до вас – вона не одна.

4. Залучайте дитину до вибору того, що будете робити. Давайте вибір із кількох варіантів: будемо дивитися мультик чи помалюємо? Пограємо в цю гру чи в цю?
5. У кожної сім’ї є справи, які ви щодня робили разом – продовжуйте їх робити, це дасть можливість дитині на чомусь концентруватися, трохи поверне відчуття спокою. Якщо ви робили руханку зранку, а ввечері дивилися пізнавальні відео – продовжуйте.
6. Коли слідуєте з дитиною в сховище, поясніть, що кожен герой казок та мультиків проходить випробовування на сміливість і долає різноманітні перешкоди. Пригадайте казки, які читали дитині, мультики, які ви дивилися разом, і згадайте, які там були випробовування. Це допоможе дитині зрозуміти неунікальність ситуації й запустити механізми адаптації.
7. У сховищах холодно або душно, тісно, темно. Але у всіх людей є уява! Пограйте з дитиною в гру “а вигадаймо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами й інше”. Так можна зменшити вплив депривації (психічний стан, коли немає змоги задовольняти деякі основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу.
8. Коли лунають вибухи та постріли, а ви в укритті, можна з дитиною уявляти великі крила янголів (фей тощо), що боронять наших воїнів та допомагають їм нас захищати.
9. Коли в дитини виникають запитання, як ми можемо допомогти, – малюйте з малечею малюнки підтримки та публікуйте їх у соціальних мережах. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.
10. Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання, вивчення іноземної мови теж допоможуть організму стабілізувати психічну систему після дезорганізації воєнним станом.

 

 

 

 

 

 

17/04/2024

            Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як»

                   Фрази підтримки, які потрібні всім нам сьогодні.

Сила слова допомагає подолати стрес, почувати краще і вчитися мислити позитивно. Спробуєте?

Навіть якщо наразі не знаєте, що собі сказати, ми зібрали фрази мотиватори, які стануть в нагоді. Їх можна говорити собі біля дзеркала зранку, шепотіти у складний момент, подумки повторювати під час прогулянки та періодично нагадувати дітям.

Головне – пам’ятайте, щоб позитивні фрази почали працювати, їх потрібно активувати – тобто підкріплювати власними діями.

Я просто можу нагадати собі:

Я просто можу взяти паузу;

У мене все вийде;

Я  можу бути щасливим.

Я сильніша за свої страхи

У мене достатньо енергії та впевненості для цього

Я не маю бути ідеальною

Я заслуговую на любов та повагу

Я є собі найкращим другом

Я дбаю про себе. Це дає мені натхнення та бажання рухатись вперед

Я довіряю собі, я впораюсь.

 

 07. 12.2023

Як розвивати в дітях стресостійкість через ігри

Цікаві ігрові прийоми для розвитку моральних сил, емоційної рівноваги і терпіння в дітей.

Стресостійкість – здатність людини адекватно реагувати на стресові фактори, зберігати ефективність у будь-якій ситуації, переносити різні навантаження. Стресів уникати не варто, адже це невід’ємна частина нашого життя. Важливо лише навчитись формувати в дитини правильне ставлення до стресових ситуацій.

Що може спричинити стрес?

Невпевненість в собі;

Страх робити щось нове;

Важка адаптація в соціумі;

Нестабільний емоційний стан;

Несамостійність;

Безвідповідальність;

Завищені очікування;

Вікторія Харитонова, ігромайстриня, експертка з розвитку дітей за допомогою ігор, розробниця МУВ-методики надала практичні ігри і вправи для дітей, які розвивають стресостійкість.

Ланцюжок «Добре/погано»

Одна дитина починає, інша продовжує.

Приклад: – Грати у футбол – це добре, тому що багато рухатись корисно для здоров’я. Друга дитина продовжує: «Багато рухатись погано, тому що можна невдало впасти».

Ігри-бесіди «А що буде якщо?»

Завчасно підготуйте життєві ситуації, які часто трапляються з дітьми.

А що буде, якщо всі будуть лише кричати?

Всі будуть говорити лише неправду?

Всі перестануть навчатись?

Вправа «Уяви та домалюй»

Уявіть людину, яку вам неприємно згадувати. Тепер подумки

домалюйте їй вуса й рожеві вуха кролика.

– Як вона вам тепер? Що ви відчуваєте ?

– А ще можна приміряти короткі штанці, як у Карлсона. Можна з пропелером.

Власне закінчення історії

Розповідаєте відому казку, потім на певному моменті зупиняєтесь і пропонуєте дитині запропонувати власне закінчення казки.

Приклад: Як ти гадаєш, а що було далі? Яких героїв можна додати?

А що у капелюху?

Розпишіть на листочках запитання, що хвилюють. Потім кожний з дітей дістає один з них і відповідає на запитання.

Приклад: Що ти будеш робити, якщо загубишся у торговому центрі?

Вправа «Продовж речення»

Необхідно продовжити речення першими-ліпшими фразами, що спадають на думку. Можна використовувати м’яч.

Приклад:

Більше за все я боюся…

Мене засмучує…

Я нервую, коли…

Мій найбільший страх – це….

Гра «Інтерв’ю»

Ви називаєте будь-яку тематику, далі задаєте питання дитині. Потім навпаки.

Важливо!!! Питання повинні передбачати розгорнуту змістовну відповідь, а не «так» або «ні».

Приклад: А чому ти так сильно не любиш читати?

Бій траблшутерів

Пропонуєте для вирішення певну життєву ситуацію. Дітей об’єднуємо в команди. Робота у вигляді змагання: хто запропонує більше ефективних рішень.

 11. 10.2023

 

                                   “Звідки береться неслухняність?”

 

Кому з нас, шановні дорослі, не доводилося мати проблем із поведінкою дітей, з їхньою неслухняністю, впертим бажанням наполягати на своєму?.. Такі ситуації виникають у побуті, в громадських місцях, у процесі певної, зазвичай спільної, діяльності, під час дозвілля і нерідко є реакцією на висунуті до дитини вимоги. У чому причина такого опору? Чим керуються наші діти, коли поводяться неслухняно? Як у таких ситуаціях чинити дорослим?

Стосовно дитини проблема дисципліни може бути представлена двома категоріями: зовнішньою та внутрішньою. Техніка зовнішньої дисципліни базується на тому, що дорослі від дітей вимагають максимальної слухняності, не цікавлячись із цього приводу їхньою думкою. Техніка внутрішньої дисципліни спрямована на виховання самодисципліни, тобто прищеплення таких цінностей, які потім стануть головними принципами в поведінці, нормами співжиття в суспільстві.

Перша категорія обов’язково передбачає нагороду і покарання. В арсеналі дорослих є вербальні форми покарання (образливі порівняння, обзивання, підвищення голосу, критика, насмішка), ізоляція (дитину ставлять у куток або відправляють в іншу кімнату, не розмовляють із нею), позбавлення якихось привілеїв та задоволень, фізичні покарання. Такі методи виховання та їхні результати умовно можна порівняти із замкненим колом.

Будь-яке покарання викликає у дитини стан тривоги та нервовості і може викликати у неї нелюбов або навіть ненависть до того, хто її карає, це породжує агресію і провокує на нові негативні вчинки, а значить, викликає нове невдоволення нею і нове покарання. Отже, коло замкнулося. Його не можна розірвати, щоразу підсилюючи жорстокість виховних заходів, оскільки механізм протидії залишається практично незмінним. Крім того, покарання породжує почуття невпевненості й неадекватності. Покарана дитина почувається самотньою, ображеною, позбавленою батьківської любові і нікому не потрібною. Постійні покарання можуть викликати деформацію уявлень дитини про себе та свої сили. Їй здається, що вона погана, найгірша від усіх.

Можлива й інша реакція дитини – під тиском чужої волі і принижень вона може озлобитись і прагнутиме до того, щоб будь-яким чином вирватись із покори, помститися. У перспективі ці діти намагатимуться самостверджуватися за рахунок інших: батьків, ровесників, молодших за віком і слабших. У такому самоствердженні домінують агресія і жорстокість. Отже, батьки, інші вихователі у своїй виховній діяльності отримують ефект, протилежний бажаному. Покарання не лише не попереджує прояви антисоціальної поведінки, а й підсилює причини такого поводження.

Давайте з’ясуємо причини поганої поведінки дитини:

– стан нервової системи, спровокований загальним нестабільним або напруженим несприятливим мікрокліматом у сім’ї та неправильними методами виховання, якими користуються батьки чи вихователі, надаючи перевагу різним формам покарання;

– хронічні захворювання дитини, які ослаблюють її організм, викликають перенапруження і знесилення, провокуючи роздратованість;

– порушення режиму дня, зокрема сну, харчування і прогулянок надворі;

– недостатність уваги до дитини, її проблем;

– відсутність задоволення потреби у повноцінному спілкуванні з іншими, відсутність умов для ігрової діяльності або збіднена кількість необхідних для повноцінного розвитку дитини іграшок;

– перевтома від ненормованого перегляду телепрограм, невідповідності їхнього змісту віковим можливостям дитини;

– поганий приклад, сцени насилля і жорстокості, які діти бачать не тільки на екранах телевізорів, а й у повсякденному житті тощо.

На жаль, у нашому суспільстві ще не вкоренилася або вважається якоюсь крайністю потреба дорослих консультуватися з проблем конфліктних стосунків між людьми у практичного психолога, кваліфікованого спеціаліста з проблем сім’ї і сімейного виховання чи психіатра. Проте стан здоров’я суспільства і рівень його агресії нині є критичними і потребують як правильної оцінки ситуації, так і кваліфікованого втручання в її розв’язання.

Як же зробити так, щоб не «розхитувати» ні фізичне ні психічне здоров’я дитини та й самих батьків? Головне залежить від позиції дорослих: дитина, котру люблять, достатньо приділяють їй уваги, змалечку навчають того, як поводитися, і при цьому самі подають їй гарний приклад, не може стати для батьків дисциплінарною проблемою. Адже етику стосунків і повагу до інших людей малюк сприймає як норму життя, що виявляється і підтримується на рівних рівнях взаємин і в різних життєвих ситуаціях. Однак підхід до розуміння поведінки дитини, до дисципліни з позиції почуттів, а не контролю і тиску, також не може бути зведений до переліку простих правил, порушення яких викликає покарання. Адже навіть самоконтроль для дитини значно приємніший, ніж сліпа покора іншим. Малюка не можна запрограмувати. Якщо емоційний клімат у сім’ї сприятливий, дитина почуватиметься у безпеці навіть тоді, коли батьки діятимуть щодо неї достатньо твердо й обмежуватимуть діяльність розумними рамками. Такий підхід до дисципліни потребує відокремлення людини від її дій або вчинків. Шлях формування самоконтролю передбачає поступове просування в послідовності у вимогах до дитини, коректності за будь-яких обставин для сприйняття їх дитиною як власних переконань і установок. Наголошуємо, що позитивний результат досягається тільки завдяки послідовності, доброзичливості, аргументованості вимог і поваги до особистості дитини.

Дорослим завжди варто пам’ятати, що коли дитина зробила якусь шкоду, негативну оцінку слід давати не самій дитині, а її вчинкам. Краще сказати: «Мені зовсім не подобається, як ти вчинив, але я люблю тебе і сподіваюся, що цього більше не станеться, адже так ти мене засмучуєш».

 

 

 25.08.2023

                            

 

24.08.2023 

14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше

1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.
3. Навички самообслуговування.Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а ткож вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.
4. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив джля дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусово ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитчяому садку, коментуючи все, що побачили.
5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.
6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.
7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.
8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо.Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.
9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумвати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.
10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до днз. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.
11. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.
12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.
13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
14. Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!” “Тобі було страшно, сумно

                                   

 

 

                                26.01.2023                       

                                «Як говорити з дітьми про війну»

Час від часу в дорослих виникає питання, як говорити з дітьми на тему війни та й взагалі, чи говорити про це. Психологи запевняють, що говорити про те, що відбувається, з дітьми треба. По-перше, тому що питання, які стосуються життя і смерті, добра і зла, вимагають роз’яснення та підтримки з боку значущого дорослого. По-друге, для того, щоб дитина розуміла, що відбувається і чому звичний життєвий уклад змінився. А по-третє, якщо дитина не почує від дорослих чітких відповідей, вона почне шукати рішення самостійно. І тут вже може нафантазувати все, що завгодно. Внаслідок цього нерідко розвиваються різноманітні фобії.

Як реагувати на розмови дитини про війну?

Дії можуть бути такі:

запропонувати подивитися один одному в очі, адже коли ми дивимося в очі іншій людині, це дає більше відчуття безпеки та близькості;

можна запропонувати сказати одне одному слова підтримки чи просто якесь вітання;

можемо сказати: «Зараз ми всі переживаємо жахливо складний досвід. Але я так рада бачити тебе. І це означає, що ми справляємося, ми сильні»;

запропонувати дитині поділитися тим, що їй допомагає вистояти й справитися, поділитися зі своїм досвідом.

Після цього можна запропонувати дитині будь-яку дихальну практику.

Як відповідати на дитячі питання під час війни?

Питання «Чому ти плачеш?» – Відповідь: Я сумую, бо декому з вояків, які за нас б’ються, зараз боляче.

Говоріть якомога простіше. Пам’ятайте, що дитина збентежиться, якщо побачить, що ви засмучені чи шоковані через жахливі причини, яких вона не здатна зрозуміти. Намагайтесь не виявляти надміру слабкості при дітях!

Питання «Чому існують війни?» – Відповідь: Війни можуть починатись з багатьох причин. Наприклад, країна може відчувати, що в неї недостатньо землі або ресурсів, і може спробувати отримати їх, насильно відбираючи в іншої країни. Але війни так само можуть ставатись і через те, що одна країна хоче «нав’язати свій спосіб бачення світу».

Питання «Чому люди помирають?» – – Відповідь: Більшість дитячих реакцій на новини складаються із здогадок. Дитина ще не має достатньо досвіду, щоб зрозуміти взаємозв’язок, очевидний для дорослих. Питання «Що?» породжує безліч питань «Чому?», наприклад, «Чому солдати помирають? Чому на нас напала інша країна?». Намагайтесь відповідати чесно і якомога коротше: «Солдати помирають, бо їх поранив ворог. Люди воюють, аби захистити свою країну. На нас напали, бо хочуть захопити нашу землю». Пам’ятайте, що говорити слід якомога простіше.

Питання «Мій тато (брат, дядько, родич) теж загине?» – Відповідь: На подібні питання відповідати важко, особливо якщо батько (чи інший родич) – військовий, медик чи волонтер (або перебуває далеко у небезпечній зоні). Не варто піддаватися бажанню сказати звичне й заспокійливе: «Ні, не загине». Зрештою, чи ми самі у цьому певні? А діти дуже чутливі до неправди. Тому варто сказати щось на кшталт: «Ти хвилюєшся, адже тато зараз допомагає відвойовувати країну, так? Ми всі хвилюємося. Але він не сам. Поруч із ним багато чоловіків та жінок, чия робота – захищати один одного. Ми сподіваємося, що він скоро повернеться. Але зараз має справи».

Бережіть себе і пам’ятайте, що відповідати на дитячі питання слід щиро і якомога простіше. Будьте чесними і послідовними у своїх відповідях. У вас все вийде, а війна обов’язково закінчиться.

            

 

       13.10.2022             

Проективна методика «Неіснуюча тварина» 

Тест рекомендовано використовувати з дітьми старшого дошкільного віку (5-6 років).

За допомогою нього можна досліджувати загальні особливості особистості дитини, агресивність, труднощі у спілкуванні. Методика може допомогти зрозуміти внутрішній світ дитини, те як вона сприймає оточуюче середовище

Процедура: намалювати малюнок на аркуші папера А4, використовуючи олівці – простий і різнокольорові та гумку; скласти оповідання про тварину.

Інструкція: “Придумай і намалюй неіснуючу тварину, тобто таку, якої ніколи і ніде раніше не існувало і не існує. А також назви іі неіснуючим ім’ям”. За потреби дитину можна попередити про те, що не можна використовувати героїв казок і мультфільмів.

Оповідання можна складати у довільній формі (орієнтовно 10-15 речень). В описі бажано відобразити такі моменти: розміри тварини, де і з ким живе, чим харчується, чим зазвичай займається, чого боїться, для чого вона живе і яка від неї користь, чи має друзів, ворогів. Можна попросити назвати 3 основні бажання, які є у тварини.

Стандартна інструкція (намалювати неіснуючу тварину) емоційно нейтральна. Тому в даному тесті існують додаткові завдання намалювати: «Найбільш злу і найстрашнішу тварину» (дозволяє виявити найбільш приховані агресивні і депресивні тенденції, реакцію на загрозу), «Щасливу тварину» (цінності і прагнення досліджуваного), «Нещасну тварину» (характер побоювань, усвідомлені і неусвідомлені уявлення досліджуваного про його найбільш гострі проблеми, ступінь стійкості досліджуваного до різного ступеню стресів).

       

 

                                                                                       12.10.2022        

МЕТОД “Я-ПОВІДОМЛЕНЬ” ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ КОНТАКТУ З ДИТИНОЮ І ДОРОСЛИМИ

 

1. Підходячи до будинку, ви зустрічаєте власного сина: лице вимазане, гудзик відірваний, сорочка вилізла з штанів. Перехожі озираються, усміхаються, вам же неприємний вид сина і трохи соромно перед сусідами. Однак дитина нічого не помічає, він чудово провів час, а зараз радий зустрічі з вами.
2. Малюк з ентузіазмом катає по підлозі свою машинку. Ви поспішаєте на роботу, син заважає, плутається під ногами, одним словом, дратує вас.
3. Підліток знову включив магнітофон «на повну катушку». Вам це страшно докучає.

Отже, що ж робити в подібних випадках, а саме, коли батьків переповнюють емоції?

Якщо дитина викликає у вас своєю поведінкою негативні переживання, повідомте їй про це.

Почуття, особливо якщо вони негативні і сильні, ні в якому разі не варто тримати в собі: не слід мовчки переносити образу, придушувати гнів, зберігати спокійний вигляд при сильному хвилюванні. Обдурити такими зусиллями ви нікого не зможете: ні себе, ні свою дитину, яка без труднощів «читає» по вашій позі, жестах і інтонації, виразу обличчя або очей, що щось не так. Адже саме через ці «несловесні» сигнали передається більше 90% інформації про наш внутрішній стан. І контролювати їх дуже важко. Через деякий час почуття, як правило, «проривається» і виливається в різкі слова або дії.

Як  же сказати про свої почуття дитині, щоб це не було руйнівно ні для неї, ні для вас?

Коли ви говорите про свої почуття дитині, говоріть від ПЕРШОЇ ОСОБИ. Повідомте ПРО СЕБЕ, ПРО СВОЄ переживання, а не про неї, не про її поведінку.

Повернемося до наших прикладів і спробуємо, застосовуючи правила 5 і 6, сконструювати відповіді батьків. Вони можуть бути такими:

1. Я не люблю, коли діти ходять розпатланим, і мені соромно від поглядів сусідів.
2. Мені важко збиратися на роботу, коли під ногами хтось повзає, і я весь час спотикаюся.
3. Мене дуже втомлює гучна музика.

Зауважте, всі ці пропозиції містять займенники я, мені, мене. Тому висловлювання такого роду психологи назвали «Я-повідомленнями».

Хто-небудь з батьків міг би сказати інакше:

1. Ну що в тебе за вигляд?
2. Перестань тут повзати, ти мені заважаєш.
3. Ти не міг би тихіше?

У таких висловлюваннях використовуються слова ти, тебе, тобі. Їх можна назвати Ти-повідомленнями»

На перший погляд різниця між «Я-» і «Ти-повідомленнями» невелика. Більше того, другі звичніші і «зручніші». Однак у відповідь на них дитина ображається, захищається, грубить. Тому їх бажано уникати.

                                                                                      11.10.2022        

ВАШ МАЛЮК НЕ ХОЧЕ ОДЯГАТИСЯ?

     

 

                                                                             10.10.2022        

                                                                            «Як побачити обдаровану дитину»

Саме таке питання часто задають психологу. Однак дуже часто така постановка питання як би припускає, що Господь дає здібності, обдарованість (а обдарованість є не що інше, як високі здібності), а завдання дорослих їх побачити («не втратити обдаровану!») і відповідно з цим щось робити.

На жаль, а, може, і на щастя, все не так. Від природи немає ніяких здібностей. Є лише задатки, свого роду насіння майбутніх здібностей. Звичайно, діти відрізняються за своїм задаткам, але вся справа в тому, що побачити самі по собі задатки практично неможливо – це фактично анатомія і фізіологія мозку, вчені тільки роблять перші і ще боязкі кроки в цьому напрямку.

А що ж робити? Розвивати з цих невидимих задатків здібності – тільки тоді і можна побачити. Інакше кажучи, хочете знати, до чого і як здатна ваша дитина, – дайте їй можливість діяти, точніше, дійте разом з нею.

Ось кілька правил:

• Правило перше. Чим менша дитина, тим різноманітніше повинна бути пропонована їй діяльність і тільки в процесі цього розвитку ви побачите створені здібності дитини. Нехай дитина малює, танцює під музику, слухає вірші, вважає цукерки і ніжки меблів. Що ще? Нехай вигадує казки, дивиться, шиє одяг для ляльок або конструює місячний корабель. Чим більше розмаїття, тим краще для розвитку здібностей маленької дитини, тим швидше ви і сам дитина побачите, де ж лежить майбутнє його покликання. Робіть це в грі, весело і без натужного праці і здібності будуть розвиватися.

Приклад:

Мама п’ятирічного Дмитрика в метро грає з ним у веселі слова – покручі, по дорозі в дитячий сад вони вважають ворон (або будь-яких інших пташок), вдома вони малюють, вирішують і придумують завдання, пишуть вірші і спостерігають за сходом і заходом сонця. Книжок у маленького Дмитрика (не лише художніх, а й спеціальних, підготовлених психологами для розвитку здібностей) вже кілька полиць. Мітя обожнює, як він каже, повторюючи маму, « працювати мізками» і немає нічого дивного в тому, що він безумовно обдарована дитина. І це заслуга не тільки господа бога, але і його мами.

А як при цьому побачити, у чому дитина здібніше, де лежать її спеціальні здібності? Психологи виявили, що все, що лежить у сфері майбутніх підвищених здібностей, зазвичай виконується з особливим задоволенням.

• Звідси – правило друге. Дивіться, що дитині найбільше подобається, що вона любить більше всього робити. Саме тут можуть бути спеціальні здібності дитини. Цілими днями малює, щаслива при вигляді нових олівців та фарб – увагу, може бути, тут і є її головні здібності, її майбутнє покликання (тільки може бути, нічого жорстко визначеного у розвитку дитини немає і не буває.), той же Мітя все робить легко, але найбільше любить грати в слова. Дуже може бути, що саме лінгвістика в будь-якому варіанті – його майбутнє покликання. Правда, дитина змінюється і до цього треба ставитися без особливої впевненості. Головне – будьте уважніше до дитини.

Приклади:

Настя з дитинства любила малювати, але батьки не бачили в цьому нічого особливого – всі діти малюють. Художників в їхній родині не було і здібності мама з татом шукали у чомусь більш практичному. Ні в яку художню школу дівчинка не ходила – далеко і навіщо. Віддали в школу бутіка – Настя вже дуже просила – але потім кинули: дорого. Настя якось малювала для відпочинку, але батьків більше хвилювали її оцінки в школі. У 17 років пішли до психолога, благо виявився знайомим – куди йти вчитися. Прийшли не стільки за порадою, скільки за підтвердженням – вже був обраний інститут. І тут чітко з’ясувалося, що єдине, що цілком підходить Насті, це малювання в будь-яких її варіантах, тільки тут психолог виявив підвищені здібності, а найголовніше – тільки в цих заняттях вона отримує справжнє задоволення. Потім були заняття з педагогами – художниками, провал в Поліграфічний інститут (крім здібностей, потрібні навички, вміння, чого у Насті не було), надходження в цей Інститут. Зараз Настя ще вчиться, але вже працює в рекламному агентстві і її вважають дуже перспективним фахівцем. У цій нехитрій історії хороший кінець виявився лише завдяки психологу. А в принципі можна обійтися і без нього, будь батьки трохи уважніше до своєї дитини.

Син бавиться з рифмами, намагається щось вигадувати, може бути, це пройде, а може бути й ні, а дитина стане поетом або лінгвістом. Вважає все підряд, обожнює вирішувати завдання, сам собі ці завдання придумує. – Що це? Може бути, прояв загальної кмітливості, а може, й майбутнє покликання.

• Правило третє. Те, що виросте коли-небудь у підвищені здібності, йде як би легше і краще, ніж інша діяльність. Дитина малює нудно і звичайно, а ось на будь-яку цифрову діяльність миттєво реагує, швидко оволодіває рахунковими навичками, проявляє особливу числову логіку – може бути, тут і будуть здібності дитини. Там, де є особливі задатки, здібності часто розвиваються як би самі собою, легко й очевидно, але перевірити це можна тільки тоді, коли створені умови для їх розвитку.(див. правило перше).

Ось ці нескладні правила, які дозволять придивитися до дитини і зробити початкові припущення про характер її здібностей.

Правда, при цьому потрібно пам’ятати, що дитина-істота вкрай мінливе і те, що сьогодні було в фарватері її основних здібностей, завтра буде принципово змінено.

                             

 

                                                                              23.09.2022                        

Вправи на зняття м’язового напруження

                                                                 

                                                                        22.09.2022               

                                     

                                       

                                                                                  20.09.2022            

                             Їж, а то не виростеш!

                                                                                 19.09.2022             

Перший раз до дитячого садка

                                                                               16.09.2022          

                                                                               

Вправи, що допоможуть знизити напруження у дитини

 

                                                                                  14.09.2022               

ІГРИ, ЩО ДОПОМОЖУТЬ ВІДНОВИТИ ЕМОЦІЙНИЙ СТАН ДІТЕЙ

                                                                               13.09.2022          

         Елементи арттерапії для саморегуляції

       

 

 

 

 

                                                                               12.09.2022   

  Як зберігати спокій і не піддаватися паніці?

             Ми живемо в інформаційному потоці, який зараз переповнений негативними новинами і прогнозами, пов`язаними з епідемією коронавірусу. Проте життя триває і вимагає від нас тверезої оцінки ситуації й адекватності. Тож як зберегти спокій і не піддаватися паніці?

Хвилюватися — нормально

Реакції, що ми бачимо зараз у суспільстві — дуже закономірні, адже коли є загроза життю, про яку застерігають у всьому світі — це не може не викликати реакцій. Такий психологічний тиск ніби “вмикає” наш рептилоїдний мозок (амигдаливидне тіло — ділянка головного мозку, що відповідає за реакцію на виживання) і організм людини переходить у стан “бий або втікай”.

Запасання продуктами, надмірна роздратованість, страх перед невідомим — це все наслідок проживання стресу та кризової ситуації. Відчувати страх та паніку в цій ситуації — нормально, оскільки це нормальна реакція на ненормальні події.

 «Острівки безпеки»

Якщо ж взяти до уваги той факт, що ми не знаємо, коли точно закінчиться пандемія, то мусимо адаптуватися та вчимося зберігати спокій. Тому психологи пропонують декілька практик, котрі здатні повернути нас до власних “острівків безпеки”, що допоможуть пережити цю кризу.

Кожен з нас має позитивний досвід, який зміг сформувати в кожного з нас так звані “острівки безпеки” — це ресурси, за допомогою яких ми здатні впоратись із досить складними ситуаціями. Як віднайти ці ресурси у собі? Спробуйте пригадати ті позитивні моменти, коли вам вдалось впоратись з труднощами. Спробуйте пригадати тих людей, котрі були поруч із вами та допомогли пережити стресс. Якщо їх зараз уявити поруч із вами, то щоб вони сказали вам? Як підтримали би вас?

Вправи для тренування спокою

Якщо ж у вашому житті трапилось так, що такого позитивного досвіду було недостатньо, то варто створювати нові острівки безпеки, будувати внутрішній “Стоунхендж” всередині самого себе саме тепер. Що ж можна робити? Формуйте свою “радість та задоволення” щодня, використовуючи дуже прості та доступні речі.

–         Дихання та м’язова релаксація:

Глибоке дихання та усунення м’язевого напруження допомагають організму припинити виділяти гормон стресу та почати розслаблятися. Проста вправа на кшталт “Глибокий вдих (рахуйте: 1-2-3), затримка дихання\напруження м’язів (1-2-3), глибокий видих (1-2-3), не дихаємо\розслабляємось (1-2-3)”. Виконуйте цю вправу протягом декількох хвилин і ви помітите зміни свого емоційного стану.

–         Фокус на позитиві

Наш мозок, з одного боку, — геніальна машина, а з іншого — дуже «лінива» система. Дуже-дуже. І якою інформацією ми будемо його наповнювати — так ми будемо себе почувати. Спробуйте використовувати “щоденник позитивних дій” — щовечора називайте собі (або в колі сім`ї за вечерею) 10 позитивних речей, з якими ви зустрілись протягом дня. Вони можуть бути мінімальними, але вони повинні бути (навіть смішний кіт, якого ви побачили по дорозі на роботу — теж буде позитивною подією). Тобто ми вчимо мозок думати позитивно та фокусуватись на доброму.

–         Достатній сон

Добрий сон ще ніколи нікому не завадив. Намагайтесь лягати спати рано та уникайте дивитися на екрани (телевізор, телефони, ноутбуки) перед сном.

–         Свіже повітря

Гуляйте, пийте каву\чай на вулиці. Оберіть для себе “персональний затишок”, де ви б змогли спокійно, протягом 15 хвилин попити каву та не думати ні про що.

–         Ритуали

Дотримуйтесь ритуалів та важливих для вас моментів. Вранішня кава, молитва, розмова по телефону з подругами — це все те, що здатне повернути нас до життя та сказати, самому собі: “Не все так погано!”

Ні ви, ні я — ніхто з нас не може контролювати те, що може далі підкинути нам життя. Але ми здатні справлятися із ситуаціями у здоровий спосіб, отримуючи досвід та віру у себе!

 

 

                                                                              8.09.2022 

ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ЦИВІЛІЗОВАНО ВИРАЖАТИ СВІЙ ГНІВ

                                                                          6.09.2022 

ЯКЩО ДИТИНА Б’ЄТЬСЯ

                                                                            5.09.2022 

Як розвинути у дитини мотивацію

Кожен новий навик віддаляє дитину від батьків. Спочатку така самостійність в радість, але нові досягнення швидко перетворюються на буденні обов’язки. Зрозуміло, що багатьом дітям хочеться знову стати маленькими, сховатися за безліччю “я не вмію”. І єдине, що тут можна зробити – це постійно нагадувати, заспокоювати, переконувати що батьківські любов і турбота нікуди не подінуться.

 

 

                                                                    2.09.2022 

                                                                        Комп’ютерні ігри

                                                                 

 

 

                                                                     1.09.2022            

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО САДОЧКА. ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ

Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків. Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.

1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.
3. Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а ткож вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.
4. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив джля дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусово ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитчяому садку, коментуючи все, що побачили.
5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.
6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.
7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.
8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.
9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумвати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.
10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до днз. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.
11. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.
12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.
13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
14. Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!” “Тобі було страшно, сумно, печально…”  Більш детально про відображення і прийняття дитячих почуттів можна прочитати в книзі Ю.Б. Гіппенрейтер “Общаться с ребенком. Как?”

Легкої вам адаптації!

 

                                                                26.08.2022                                                                                                                                                    

 

 

 

                                                   25.08.2022                                                                                                                               

Що відбувається з дитиною, яка багато проводить часу онлайн

• стає дратівливою, емоційною, примхливою;
• агресивною, коли стикається з фрустрацією;
• з’являється безсоння;
• падає успішність (притуплюються пізнавальні інтереси);
• стає розсіяною;
• слабо розвивається уява (складно, щось вигадати своє);
• реальність стає чорно-біла, втрачається інтерес до життя;
• стають не цікаві гуртки та інші захоплення в реальному житті;
• не вміє спілкуватися;
• стає нецікавою для інших;
• з’являються проблеми із зором та хребтом;
• не вміє долати труднощі (швидко здається);
• мало рухається;
• послаблюється імунітет;
• формується сильне “Я віртуальне” і слабке “Я реальне”;
• формується залежність.

У здоровому варіанті можна отримувати дофамін невеликими порціями, радіючи життю, спілкуванню з друзями, насолоджуючись природою, погодою, хобі, подорожжю… І якщо ви надумали зменшити перебування дитини в онлайні, тоді разом створіть їй цікаве життя в офлайн. Створіть можливість отримувати дофамін у реальному житті здоровим способом. І не поспішайте рятувати від нудьги. Нехай дитина побуде в ній і придумає щось своє, свою реальну гру, запросить друга, і вони пограють в УНО, Монополію, помалює чи поліпить. Хай сама, а не ви для неї.

                                                                     

                                                                                                                                                                                                                                                           24.08.2022

ІГРИ для найменших діток

Наші діти потребують уваги зараз більше, ніж будь-коли. Ціігриможуть стати в нагоді, для вихователів ДНЗ та, звісно, для батьків

Грастворюєбезпечний та терапевтичнийпростір для всіхїїучасників.

Гра – цепровіднадіяльність для дошкільнят, охоча розвага для дітейшкільноговіку, і навітьдорослізалюбкидолучаються до цьогопроцесу

Грапобудована на соціальнійвзаємодії, яку сьогоднівченірозглядають на рівніінстинктів «бий», «біжи», «завмри». Грасприяєвідновленню, укріпленнюважливихсоціальнихзв’язків.

Грапередбачаєпевнуруховуактивність. А рухабофізичнаактивність – ценайбільшприроднійспосібвідреагуваннявикидустресовихгормонів в організмі, тобтоподоланнягострихстресовихстанів

Граактивізуєуяву, яка являє собою вищийпсихічнийпроцесстворенняновихобразів на основіпопередньогодосвіду. Тобтоуява через активізаціюроботинеокортексасприяєекологічномуподоланнюстресу

Отже, грайте зісвоїмидітьми, і пам’ятайте: війна – не назавжди. Вона мине. Тримаймося та піклуймося один про одного

За матеріаламиСвітланиРойз.

 

     

 

 

 

 

                                                                      21.07.2022 

Як підтримати та заспокоїти дитину під час стресової ситуації

Ситуація 1. Дитина безпорадна Дитина дошкільного віку знає, що не може захистити себе.

У стресогенній ситуації вона почувається ще більш безпорадною. Дитині потрібно знати, що батьки подбають про її безпеку. Для того щоб сигналізувати батькам про свою потребу, дитина може стати незвично тихою або, навпаки, збудженою.

Завдання батьків

• Створіть для дитини комфортні умови, можливість поїсти та попити, відпочити, погратися чи помалювати.
• Допоможіть перейти від спонтанної гри про травмівну подію чи малювання до заняття, що дасть дитині змогу почуватися ліпше та в безпеці. Наприклад, намалювати для бабусі листівку. Запевніть, що ви та інші близькі дитині дорослі подбаєте про її безпеку.

Приклади дій батьків.

Частіше обіймайте дитину, тримайте її за руки, колисайте, гойдайте на колінах. Знайдіть спеціальне місце, де дитина зможе безпечно гратися й перебуватиме під вашим наглядом. Запевніть дитину, що перебуваєте в безпеці. Якщо дитина, приміром, увесь час будує будинки з кубиків і збиває їх «бомбами», «градами», запитайте: «Як ти можеш захистити будинки від бомб?». Найімовірніше, дитина побудує подвійні стіни з кубиків і скаже: «Тепер бомби нас не дістануть». Відтак запевніть дитину та поясніть: «Так, це дуже міцна стіна. Ми робимо багато, щоб залишатися в безпеці». Повертайте уяву дитину туди, де вона була в безпеці та почувалася комфортно: «Намалюй бабусі листівку, а згодом ми їй подаруємо». Тривожність у дитини: як виявити Дізнайтеся, чи проявляє дитина тривожність. Якщо ви заповнили чекліст і виявили принаймні одну ознаку, що має постійний характер, не панікуйте.

 Ситуація 2. Дитина усього боїться.

Дитина дошкільного віку може почати боятися залишатися на самоті, ходити в туалет, засинати чи бути далеко від батьків у інших ситуаціях.

• Дитині потрібно вірити, що батьки зможуть захистити її в усіх ситуаціях, а інші дорослі, наприклад, родичі чи близькі знайомі, завжди їм допоможуть. Завдання батьків Намагайтеся бути спокійними в присутності дитини, не говоріть їй про свої страхи.
• Запевніть дитину, що не залиште її та зможете захистити. Нагадайте дитині, що є люди, які допомагають сім’ям залишатися в безпеці. Отже, якщо вам знадобиться допомога, ви зможете її отримати. Переконайте дитину, що повернетеся, якщо вам потрібно кудись піти. Уточніть, коли саме будете вдома й поверніться вчасно.
• Навчіть дитину ділитися з вами страхами, переживаннями. Приклади дій батьків Стежте за собою, коли говорите по телефону або з іншими людьми, щоб дитина не чула, як ви обговорюєте свої страхи. Запевніть, що перебуваєте в безпеці: «Обстріли нам більше не загрожують і багато людей намагається зробити так, щоб з нами все було гаразд».
• Спонукайте не тримати негативні переживання в собі: «Якщо ти злякаєшся, підійди та візьми мене за руку. Тоді я знатиму, що ти хочеш мені щось сказати».

Ситуація 3. Дитина невпевнена, що небезпека минула.

Дитина дошкільного віку може почути розмови дорослих або старших дітей, побачити щось по телевізору чи просто уявити, що стресогенна ситуація почалася знову. Дитина вірить, що небезпека близько, навіть якщо воєнні події, про які вона почула, відбуваються далеко.

Завдання батьків.

– Поясніть ситуацію багато разів простими словами. Якщо потрібно, робіть це щодня. Переконайтеся, що дитина розуміє слова, які ви використовуєте. Дізнайтеся, які ще пояснення чи слова дитина чула. Виправте неточності. Скажіть дитині, що небезпека не поряд із вами, якщо перебуваєте далеко від місця воєнних подій. Приклади дій батьків Продовжуйте пояснювати дитині, що небезпека минула. Намалюйте або покажіть на карті, наскільки далеко ви перебуваєте від місця, де відбуваються воєнні події: «Поглянь: небезпечно ось тут, а ми з тобою зараз тут – у безпечному місці».

 

 

 

                                                                                 20.07.2022

Поради батькам щодо допомоги дітям впоратися з тривожністю під час воєнних дій

1. Не ігноруйте й не ухиляйтесь від запитань, але не лякайте, коли будете відповідати.

2. Пояснюйте, що наша армія захищає нас. У дорослих є план. У вас також є план – обговоріть деталі, що робити в стресових ситуаціях, дайте конкретні інструкції. Поясніть, що ви йдете в більш безпечне місце, проте воно може бути менш комфортним, ніж дім, розкажіть, що зібрали необхідні речі, дайте можливість обрати, що дитина візьме із собою (так вона відчуватиме відповідальність і хоча б мінімальний контроль над ситуацією).

3. Дайте можливість висловити емоції. Скажіть, як самі себе почуваєте (боятися – це нормально, на своєму прикладі покажіть що страх – це ок, ви розумієте дитину, проте не панікуйте й будьте опорою). Потім запитайте в дитини, що вона відчуває, – дайте їй час відкритися, не наполягайте, якщо не хоче говорити.

Обговоріть, що робити із сильними емоціями, і спробуйте зробити це разом: можна плакати, кричати, стискати щось, фізично рухатися (стрибати, ходити), дихати глибоко (глибокий вдих – затримка дихання – видих, для дуже маленьких дітей ще можна дихати так, ніби сильно дмухаєш на квітку). Якщо помітили, що дитина стала панікувати – подихайте разом, випийте ковток води, обійміться. Будьте поруч, дайте знати: як тільки що – ви тут, нехай звертається до вас – вона не одна.

4. Залучайте дитину до вибору того, що будете робити. Давайте вибір із кількох варіантів: будемо дивитися мультик чи помалюємо? Пограємо в цю гру чи в цю?

5. У кожної сім’ї є справи, які ви щодня робили разом – продовжуйте їх робити, це дасть можливість дитині на чомусь концентруватися, трохи поверне відчуття спокою. Якщо ви робили руханку зранку, а ввечері дивилися пізнавальні відео – продовжуйте.

6. Коли слідуєте з дитиною в сховище, поясніть, що кожен герой казок та мультиків проходить випробовування на сміливість і долає різноманітні перешкоди. Пригадайте казки, які читали дитині, мультики, які ви дивилися разом, і згадайте, які там були випробовування. Це допоможе дитині зрозуміти неунікальність ситуації й запустити механізми адаптації.

7. У сховищах холодно або душно, тісно, темно. Але у всіх людей є уява! Пограйте з дитиною в гру “а вигадаймо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами й інше”. Так можна зменшити вплив депривації (психічний стан, коли немає змоги задовольняти деякі основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу.

8. Коли лунають вибухи та постріли, а ви в укритті, можна з дитиною уявляти великі крила янголів (фей тощо), що боронять наших воїнів та допомагають їм нас захищати.

9. Коли в дитини виникають запитання, як ми можемо допомогти, – малюйте з малечею малюнки підтримки та публікуйте їх у соціальних мережах. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.

10. Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання, вивчення іноземної мови теж допоможуть організму стабілізувати психічну систему після дезорганізації воєнним станом.

 

                                                                                19.07.2022

«Як розвивати в дітях стресостійкість через ігри»

        Стресостійкість – здатність людини адекватно реагувати на стресові фактори, зберігати ефективність у будь-якій ситуації, переносити різні навантаження. Стресів уникати не варто, адже це невід’ємна частина нашого життя. Важливо лише навчитись формувати в дитини правильне ставлення до стресових ситуацій.

Що може спричинити стрес?

1. Невпевненість в собі
2. Страх робити щось нове
3. Важка адаптація в соціумі
4. Нестабільний емоційний стан
5. Несамостійність
6. Безвідповідальність
7. Завищені очікування
8. Хронічна втома

Ігри та вправи на розвиток стресостійкості у дітей

1. Ланцюжок «Добре/погано» Одна дитина починає, інша продовжує. Приклад: – Грати у футбол – це добре, тому що багато рухатись корисно для здоров’я. Друга дитина продовжує: «Багато рухатись погано, тому що можна невдало впасти».
2. Ігри-бесіди «А що буде якщо? Завчасно підготуйте життєві ситуації, які часто трапляються з дітьми (наприклад, “А що буде, якщо всі будуть лише кричати?”, “Всі будуть говорити лише неправду?”, Всі перестануть навчатись?”
3. Вправа «Уяви та домалюй». Уявіть людину, яку вам неприємно згадувати. Тепер подумки домалюйте їй вуса й рожеві вуха кролика. (наприклад, ” Як вона вам тепер?”, “Що ви відчуваєте ?”, “А ще можна приміряти короткі штанці, як у Карлсона. Можна з пропелером”)
4. Гра «А що у капелюху?» Розпишіть на листочках запитання, що хвилюють. Потім кожний з дітей дістає один з них і відповідає на запитання. Приклад: Що ти будеш робити, якщо загубишся у торговому центрі?
5. Вправа «Продовж речення». Необхідно продовжити речення першими-ліпшими фразами, що спадають на думку. Можна використовувати м’яч. Приклад: “Більше за все я боюся…”, Мене засмучує…”, Я нервую, коли…”, “Мій найбільший страх – це….”
6. Гра «Інтерв’ю». Ви називаєте будь-яку тематику, далі задаєте питання дитині. Потім навпаки. Важливо!!! Питання повинні передбачати розгорнуту змістовну відповідь, а не «так» або «ні». Приклад: “А чому ти так сильно не любиш читати?”

     Дані рекомендації допоможуть полегшити симптоми стресу в дитини, а вам – зміцнити зв’язок з дитиною.

• Заспокойте дитину, дайте їй відчути безпеку, залишаючись поруч із ним. Якщо дитина хвилюється через те, що ви залишите її одну в дитячому садку – переконайте її в тому, що ви йдете ненадовго, усього на кілька годин.
• Говоріть з дитиною спокійним тоном. Це попередить у неї роздратування.
• Звертайте увагу на поведінку малюка. Якщо він часто вередує або впадає в істерику – це може бути викликане стресом. Можливо, так він намагається вам щось сказати. Уважно вислухайте його та дайте відповіді на всі його питання.
• Допоможіть малюку висловити свої почуття, але в той же час встановіть потрібні межі.

          Пам’ятайте, що стрес – це частина життя, і ви допоможете дитині впоратися з ним, виявляючи любов і зберігаючи з нею близькі стосунки. Якщо, незважаючи на всі ваші зусилля, симптоми стресу не минають, зверніться до дитячого психолога.

 

 

 

 18.07.2022

ЩО ТАКЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ «ОТРУЄННЯ» ТА ЯК З НИМ УПОРАТИСЯ

 

 

                                                                                08.07.2022

Замість тисячі слів, або Як заспокоїти дитину за допомогою «коробки спокою»

«Спокійно, тільки спокійно!» — такою фразою повсякчас втішав засмученого чи наляканого Малюка Карлсон. Утім, у реальному житті ця фраза здебільшого не працює. Як же тоді батькам заспокоїти дитину, яка плаче або чимось стривожена? А що найголовніше; як навчити її заспокоюватися самостійно? Тут у пригоді мамам і татам стане «коробка спокою»

Складіть у невелику коробку, мішечок або валізку всі речі, які ви або дитина можете використовувати тоді, коли вона засмучена, стривожена чи налякана. Головне, постарайтеся покласти в «коробку спокою» предмети, які чинять заспокійливу дію на всі органи чуття дитини й дають змогу спрямувати її думки та емоції у позитивне русло.

Щоб «коробка спокою» була корисною — наповніть її разом із дитиною. Розпитайте дитину про те, на що їй подобається дивитися, які звуки вона любить слухати, які дотики, запахи й смаки відчувати. Розкажіть, де лежатиме «коробка спокою» та поясність, як нею користуватися, якщо дитина відчуває занепокоєння, сум, тривогу. Також наголосіть, що дитина може брати «коробку спокою» із собою куди завгодно: у поїздку, у гості, на прийом до лікаря тощо.

 

 

                                                                                07.07.2022 

 

Як допомогти дітям впоратися зі страхом? Рекомендації батькам.

У кожному віці у дітей – свої страхи. Пройти через них – це звична частина дорослішання дитини. Але іноді батькам буває складно розібратися, як вести себе, якщо малюк боїться: бігти на допомогу, вимагати стійкості, не звертати увагу. Головне – забезпечити дитині підтримку, прийняття та розуміння.

Що не варто робити батькам, якщо дитина боїться?

• Ігнорувати або применшувати значення страху.
• Лаяти або соромити дітей.
• Самим боятися дитячих страхів.
• Лякати ще більше.

Не допомагають дітям такі слова, як:

• «З боягузом ніхто не буде дружити!»,
• «Це все нісенітниця, монстрів не буває!»,
• «Будеш боятися, я не візьму тебе з собою»,
• «Перестань боятися! Ти вже великий!»

Варіанти: ти ж сильний хлопчик, принцеса і т.п. теж не працюють.

Як допомогти дитині, коли вона боїться?

• Дати підтримку і розуміння.
• Прийняти це почуття, пройти через нього.
• Допомогти дитині пережити цей страх.

Набагато ефективніше сказати щось на кшталт:

«Схоже, тобі зараз страшно … розкажи, про що твій страх (намалюй, виліпи, покажи за допомогою іграшок)».

«Я розумію, ти зараз боїшся» (бабу Ягу, монстра і т.д.).

«Ти впораєшся зі своїм страхом!»

«Коли я був таким же, як ти, я теж боявся … а потім мені допомогло…».

Що допомагає дітям впоратися зі страхом?

• Будьте поруч з дитиною, коли вона говорить про страх. Обіймайте.
• Придумайте і зробіть з дитиною амулет, що відлякує страхи (ви знали, що страхи теж чогось бояться?).
• Виберіть разом «чарівний ліхтарик», який відлякує страхи в темряві.
• Намалюйте з дитиною (виліпіть з пластиліну) страх, а потім переробіть його на смішний, маленький, безглуздий.
• Можна покликати на допомогу казку і разом придумати казкового персонажа або вибрати того, хто дитині знайомий з казки або мультфільму. Він може допомагати оберігати малюка.
• За допомогою іграшок, карнавальних костюмів розіграйте сценки, де ви боїтеся, а дитина допомагає вам перемогти страх. Або сам грає якогось страшного персонажа і лякає.
• Для когось з дітей підійде дитяча йога, розслаблюючі вправи з приємною музикою перед сном. Можна робити це разом.
• А ще можна подивитися разом з дітьми мультфільми про те, як справлятися зі страхами.

Фантазія, гра і творчість вам в цьому допоможуть!

 

 

                                                                              05.07.2022 

12 запитань, які варто ставити дітям для покращення їхнього мислення

Люблячим батькам важливо покращувати мислення своєї дитини та її поведінку. Адже вони визначають, як дитина інтерпретуватиме світ.

Коли ви ставите дитині правильні запитання, то заохочуєте її до позитивних змін у поведінці та дозволяєте їй якнайкраще використовувати доступні ресурси.

Ми зібрали 12 запитань, котрі допоможуть не лише покращити мислення дитини, але й зміцнити її стосунки з батьками.

– 1 –
Які 5 слів найкраще тебе опишуть?

Це запитання скеровує дітей туди, де вони знають себе.

Тому, мають уявлення про те, що інші люди можуть думати про них.

Це дає дитині хорошу відправну точку, яка є важливою для формування правильного уявлення про себе.

– 2 –
Що ти полюбляєш робити такого, що робить тебе щасливим?

Деякі діти скажуть, що комп’ютерні ігри. Це нормально.

Нещодавнє дослідження показало, що це має багато психологічних переваг.

Комп’ютерні ігри навіть зближують подружжя, якщо вони грають разом.

Суть цього запитання – спрямувати увагу дитини на речі, які роблять її щасливою.

І відкрити очі на те, що вона може збільшити час на активності, які приносять насолоду.

Ймовірно, це навчить дитину займатись тим, що вона любить у майбутньому.

– 3 –
Чого ти можеш навчити інших?

Сенс питання у тому, щоб навчити дитину: життя крутиться не лише навколо неї і її інтересів.

Життя – це про всіх нас і про те, як ми можемо допомогти один одному. Питання також допоможе дитині почуватись цінною і сповненою сил.

Покаже їй, що вона особлива і має що запропонувати іншим.

Це формує відчуття впевненості в собі й заохочує до навчання.

– 4 –
Що найгірше/найкраще трапилось з тобою?

Життя – це поєднання доброго і поганого досвіду.

Дитині потрібно зрозуміти це у ранньому віці, щоб вона могла психологічно підготуватись до життя.

Сенс цього запитання – допомогти малюку це усвідомити.

Допомогти зрозуміти дитині з її власного досвіду, що погані речі не тривають вічно.

Сонце завжди виходить після шторму.

Ви також можете отримати від дитини інформацію, що її болить і через що їй потрібно допомогти пройти.

– 5 –
Чого ти навчився з найкращого/найгіршого випадку, що трапився з тобою?

Кажуть, досвід – найкращий вчитель. І це правда.

Важливо, щоб діти робили висновки з власного досвіду, доброго і поганого, а також ситуацій, які трапляються з їхніми батьками та вчилися з цього.

Коли дитина вчиться з власного досвіду, малоймовірно, що вона повторить ті ж помилки у майбутньому.

   

 

                                                                         04.07.2022 

Велика добірка мультфільмів від дитячого психолога, які вам варто переглянути разом з дитиною

Що подивитися з дитиною, щоб цікаво і корисно – таке питання рано чи пізно виникає у всіх батьків. Дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз склала список мультиків з коротким описом, які варто показати дитині.

У списку Світлани 11 мультсеріалів для діток різного віку, від найменших до школярів, а так само 54 повнометражних мультфільмів.

Чи любите ви мультфільми, як їх любить дитячий психолог? Я давно обіцяла написати список мультфільмів – для «мульт-терапії». Студентам-психологам я даю обов’язкове домашнє завдання – дивитися мультфільми. І для того, щоб розуміти, чим живуть діти, і для полегшення діагностики та терапії. Знаючи улюблений мультфільм дитини, улюбленого героя дитини – ти розумієш, в якому процесі він зараз живе. І як ти можеш його супроводжувати, якщо це потрібно, пропонуючи подивитися або пограти в «мультфільм». Всі ці мультфільми – не тільки для дітей. І для тих, хто чогось себе вважає дорослими. 🙂

Загальна техніка безпеки:

• Мультфільм –разом з батьками, а не замість батьків.

• Нові мультфільми важливо дивитися тільки разом з дорослими (а краще – самим дорослим хоча б знайомитися з темою).

• До 2 років – немає корисних мультфільмів. Є більш-менш безпечні і ті, які допомагають трохи відпочити батькам.

• Ми не зможемо забрати у дитини планшет – і, напевно, не потрібно. Важливо, щоб весь світ в планшет не перемістився.

• Однозначно немає поганих і хороших мультфільмів – є ті, які не відповідають віку і ті, які дитина дивиться сама.

• Кожен мультфільм може бути для конкретної дитини (або дорослого) як цілющим, так і травматичним. (Тому важливо бути поруч і спостерігати за реакціями дитини)

(Порядок мультфільмів не менш важливий. Опис, звичайно, суб’єктивний. Всі мультфільми сімейні 5+)

 

                                                                             01.07.2022

ДИТИНА  СМОКЧЕ ПАЛЬЦІ… ПОГЛЯД ПСИХОЛОГА

Діти часто смокчуть пальці, гризуть і обламують нігті. Дорослі винахідливі в своїх реакціях і спробах (а частіше тортурах) «викорінити» цю звичку. Діти винахідливі і прекрасні в своїй здатності до адаптації і пошуках зцілення.

Не існує, на жаль, універсальних рецептів. Запропоную кілька напрямків для думок і пошуків. Буде дуже багато – але практично. Тема багатогранна і різносторонньо вивчена.

1. Смоктанняпальців (куточківодягу, в продовженні – можливо куріння та інше), кусання нігтів, обламування нігтів – симптоми, на перший погляд схожі, але мають, як правило, різну причину.
2. Це не просто «шкідливазвичка» – ценевротичні дії, часто абсолютно не усвідомлювані, не завжди контрольовані (особливо у дітей, у яких вольові центри ще не сформовані). Дитина це робить НЕ спеціально, щоб позлити батьків.
3. За кожною такою дією є більшглибока причина – і дорослі напружуються, якщо вже бути чесними, навіть не через саму дію, а через «заряд» – неконтрольований і важливий, який відчувають «за» діями. (Так само, як батьки напружуються не через безлад в кімнаті підлітка, а через внутрішній стан підлітка, який маскує безлад зовнішній).
4. Будь-яка сформована звичка – говорить про існуючізакріпленімеханізми – це звичка наших нейронних зв’язків. Для того, щоб вона змінилася – потрібен час. І потрібно запропонувати і напрацювати альтернативну дія або реакцію.
5. Ми нічого не можемозабрати, нічого не надавши натомість. Це базове правило виховання. Якщо ми вилучаємо себе – залишаємо замість себе бабусю або няню. Забираємо комп’ютер – пропонуємо значиму альтернативу – свою емоційну присутність, книгу …. Якщо немає заміни – в цій «порожнечі», що утворилася, виросте новий, можливо більш серйозний і вже тілесний-соматичний симптом.
6. Чим більше наше напруга, чимбільше вимог «щось з цим робити» – тим більше дитина почувається «не таким», тим більша ймовірність закріплення симптому або трансформації його в щось інше .

                                              

 

 

                                                                        30.06.2022

                                                                         КУСАННЯ НІГТІВ

Форма аутоагресії і ретрофлексії – дитина гризе нігті, замість того, щоб «вкусити», показати зуби.

Дитина з таким симптомом часто гіпервідповідальна і чутлива, боїться зробити боляче іншим, сказати «не те», образити, сором’язлива, самокритична. Вона часто бере відповідальність за почуття своїх батьків. Боїться їх засмутити, боїться зробити помилку, не виправдати очікувань. Може іноді говорити тихо і невиразно. Їй складно сказати Ні. Пригнічує природні агресивні імпульси. Часто не може сказати, чого хоче і не хоче. Не дозволяє собі помилятися. Їй складно розслабитися. Може скривлюватися спинка, як ніби на плечах лежить вантаж. Відчуває часто страх і почуття провини.

Що робити:

1. Знизити тиск. Зняти з дитини відповідальність за свої почуття і вою нереалізованість.
2. Вчити і дозволяти говорити “ні”.
3. Стимулювати робити самому вибір і заохочувати цей вибір.
4. Розповідати про свої помилки зі сміхом.
5. Самі дозволяйте собі дуріти і радіти.
6. Грати в псевдо-агресивні ігри (де є «руйнування»). Тягнути ротом хустку, як собачки, гарчати, гавкати один на одного, гризти сухарі, яблука, штовхатися.
7. Співати, кричати, проявлятися в будь-якій творчості, плюватися в ціль з трубочки.
8. Ліпити з глини, пластиліну, грати з кінетичним піском, крупами, переливати рідини.
9. Масаж тіла і рук.
10. Грати в рольові ігри, ходити в театральні студії.

                                                     

 

                                                                                   29.06.2022

Як робити зауваження дитині

Спробуйте замінити звичні зауваження дитині, які використовуєте регулярно, новими словами, і зміниться все – інтонація, ваш настрій, а головне, реакція дитини! Спробуйте – це працює!

• Замість роздратованого: “Пішли швидше, скільки тебе чекати!” Скомандувати: “На старт, увага … руш! Побігли! “
• Замість загрозливого: “Їж, інакше не отримаєш десерт” порадувати: “Після того як зникне ця крииихітна котлетка, до тебе прилетить щось смачненьке”.
• Замість грубого: “Прибери за собою” вимовити мрійливим голосом: “От якби ти був чарівником і зміг би начарувати порядок на столі …”
• Замість розсердженого: “Не заважай!” Сказати: “Іди, пограйся трохи сам. А коли я звільнюся, ми влаштуємо міні-свято”.
• Замість незадоволеного: “Не вередуй, піратська футболка в пранні, одягай ту, яка є” примирити з неприємністю: “Дивись-но, а ось родичка твоєї піратської футболки. Давай її одягнемо!”
• Замість риторичного: “Ляжеш ти, нарешті, спати?!” Поцікавитися: “Показати тобі хитрий спосіб укривання ковдрою?”
• Замість злого: “По попі захотів?” Випустити пар: “Цікаво, кому це я зараз вуха відірву і шию намилю?”
• Замість безсилого: “Щоб я ніяких “не хочу” не чула!” Несподівано закричати: “Ой, дивися, Капризка прибіг. Лови, лови його, щоб він нам настрій не псував!”
• Замість нудного: “Скільки разів повторювати!” Сказати таємничим шепотом: “Раз-два-три, передаю секретну інформацію … Повторіть, як чутно”.
• Замість менторського: “Руки помив?” Запропонувати: “Давай поспорим, що вода з твоїх рук потече чорна?”

27.06.2022

Вправи, що допоможуть знизити напруження у дитини

                   

 

 

23.06.2022

Збереження ментального здоров’я дітей

У сучаснійстрашнійреальностідо спискуосновнихзавдань автоматично додаєтьсязбереження ментального здоров’я. Особливаувагадіткам ,адже те, щозакладається у ранньомудитинстві, залишається на все життя.⠀

Намагайте зівсіх сил зберігатиспокій та піклуватися про психологічний стан своєїмалечі .⠀

⠀⠀     Проводьте алегорії з улюбленимиказками. Поясніть, щокожен герой казок проходить випробовування на сміливість та можливістьвитриматищосьнеприємне.⠀

Цедопоможемалечізрозумітинеунікальністьситуації та запуститимеханізмиадаптації;⠀

⠀⠀     Вигадуйте новихфантастичнихперсонажів. Задійтеуяву. Пограйте в гру «А зараз вигадаємощоськольорове, щосьдивне, щось з вухами та інше» – персональний тотем-захисник.⠀

Так ми зможемозменшитивпливдеприваціївід замкнутого простору;⠀

⠀       Розказуйте про янголів, якізахищають. Можна разом з дитиноюуявлятиїхвеликікрила, щоборонять наших солдатів та допомагаютьїмзахищатинас.⠀

Так ми допоможемомалечівідчути себе в безпеці.⠀

⠀⠀     Малюнки захисникам. Коли у дитини виникаютьпитання, що ми можемозробити для допомоги, — малюйте з малечеюмалюнкипідтримки та ділітьсяними.⠀

Так дитинапобачить і відчує, що вона тежробитьщосьважливе.⠀

⠀⠀     Фізичні ігри, дихальнівправи, навчання за планом, вивченняіноземноїмовитощо.⠀

Так ми допомагаємоорганізмустабілізуватипсихічну систему післядезорганізаціївоєннимстаном.⠀

⠀       Зберігайте собіцукерку (вкусняшку), поділіться з подружкою .

⠀⠀     Пам’ятайте, все поганеобов’язковоминає, а післятемрявизавждивиходитьсонце .

За матеріаламипсихолога київськогопологовогобудинку “Лелека” НаталіїМирошніченко⠀

 

                                           22.06.2022

Особливості реакцій дитини на стресогенну подію

 До групи особливого ризикупотрапляютьмалідіти, боїхмозок, щошвидкорозвивається, дужевразливий. Травма у ранньомудитинствіпов’язанаіззменшеннямрозміру кори головного мозку. Ця область відповідає за багатоскладнихфункцій, включно з пам’яттю, увагою, сприйняттям, мисленням, мовою і свідомістю.

Дітивіком до 2 років

• Стаютьбільшпримхливими;
• Частіше кричать чиплачуть;
• Порушенняапетиту, зниження у вазіабопроблемиізтравленням;
• Порушення режиму сну;
• Порушеннямовноїдіяльності;
• Наявність проблем ізпам’яттю;
• Демонструютьбажання бути у тісномуконтакті з близьким (щобдорослітримали на руках, обіймали).

Дітивід 3 до 6 років

• Регрес у поведінці та емоціях;
• Нічнечиденненетриманнясечі;
• Істерики та плач;
• Підвищеначутливість до звуків, яскравогосвітла;
• Болі в областішлунково-кишкового тракту;
• Проблемизі сном та кошмари;
• Страх розлукизісвоїми батьками;
• Зниженняконцентраціїуваги, пам’яті;
• Імітаціятравматичноїситуації.

 Якщо поведінкавашоїдитинивикликаєтривогу, ви можете звернутися за допомогою до професіонала.

            

 

                                       21.06.2022 

Рекомендації для батьків « Виховання без насильства»

Вважається, що кожна дитина — маленьке диво й велике щастя для своїх батьків. Проте така оптимістична картинка, на жаль, не стовідсоткова. Цей відсоток у нашому суспільстві чим далі, тим більше має тенденцію до зниження. Аборти, якими перериваються небажані вагітності; залишені у пологових будинках діти; немовлята у сміттєзбірниках; батьки-вбивці власних дітей; проблемні родини, в яких діти потерпають від експлуатації з боку батьків; пристойні сім’ї, в яких фізичне покарання дитини є нормою життя, — все це насильницькі способи позбутися або самої дитини, або небажаної для дорослих її поведінки.

Таке ставлення дає дитині уявлення: саме так, із застосуванням насильства слід домагатися бажаного й формує у неї переконання: насильство — найкращий спосіб протистояння тому, що тобі не подобається, що ти не можеш змінити, швидкий шлях досягнення бажаного.

А потім ми, дорослі, дивуємося: звідки в наших дітях беруться жорстокість, агресія, непоступливість, брехливість, безсовісність, бездушність. І, розпочинаючи боротьбу з негативними проявами поведінки, знову не знаходимо нічого кращого за фізичне та моральне насильство.

На моє переконання, доки насильство з боку люблячих батьків, а потім — і дбайливих педагогів не викоріниться із суспільної моралі, суспільство вирощуватиме людей, переконаних, що шлях розв’язання власних проблем з позиції грубої фізичної або витонченої моральної сили найефективніший та найдієвіший.

Висновки, переконання автора з порушеної проблеми склалися під впливом праць всесвітньо відомих письменників, філософів, педагогів, психологів, які всім своїм життям відстоювали думку, що вільну та щасливу особистість можна виховати лише ненасильницькими методами, тільки розумною й водночас сердечною любов’ю. Це Ю. Азаров, Ш. Амонашвілі, С. Гєссен, І. Кон, О. Кононко, Я. Корчак, Г. Лендрет, А. Макаренко, Б. Нікітін, К. Прайор, К. Роджерс, В. Сухомлинський, Л. Толстой, С. Френе, Р. Штейнер та інші видатні представники гуманістичного спрямування.

 

ДО ЧОГО ПРИЗВОДЯТЬ ФІЗИЧНІ ПОКАРАННЯ

“Люблячі” батьки та “дбайливі” педагоги (які теж практично всі є батьками) задля виправдання застосування до дітей насильницьких методів з благородною метою виправлення їхньої небажаної поведінки, проголошують: “БИТТЯ визначає свідомість!”, “школі потрібна ЛОЗИНА”.

Справді — визначає! Щодо цього немає сумнівів. Проте, на превеликий жаль, не завжди в тому напрямку, на який сподіваються дорослі. Спробуємо разом розібратися, чого ж може навчити дитину биттям.

По-перше, у дитини формується стійке переконання: насильство — найкращий та єдиний спосіб досягти бажаного та судження: коли я стану дорослим й у мене будуть власні діти, я теж їх битиму. А коли хтось із дітей, страждаючи від побиття, і запевняє себе, що ніколи не каратиме власних дітей, то, ставши дорослим, рідко реалізує свої дитячі плани, а йде узвичаєним шляхом, прокладеним крізь століття його предками.

По-друге, складається неусвідомлене, а від того ще небезпечніше переконання — мене б’є людина, яка мене любить, тож і я, у свою чергу, маю право бити того, кого люблю. Це підсвідоме судження є мотивацією у дитячих бійках, а згодом може яскраво проявитися в дорослому віці у таких формах поведінки, як мазохізм — б’є мене, тобто любить; садизм — люблю, себто маю право бити; й садомазохізм — прийняття, схвалення та отримання задоволення від фізичного насильства у стосунках між людьми.

Крім того, биття може призвести до пробудження ранньої дитячої сексуальності — дитина, що відчула під час побиття оргазм, надалі провокуватиме батьків до акту екзекуції, щоб знову відчути сексуальне задоволення. Страшно, що отримання задоволення від жорстокості та болю, у майбутньому може стати для людини нормою життя.

По-третє, у дитини, яку фізично карають за якусь провину (за реальним або помилковим звинуваченням) значущі для неї люди — батьки, педагоги — може виникнути агресія — мотивована деструктивна поведінка, яка суперечить нормам людського співіснування, завдає фізичної шкоди людям або стає причиною їхнього психологічного дискомфорту. Ця поведінка провокується ненавистю до тих, хто викрив провину, та бажанням помститися, але так, щоб ніхто про це не дізнався, щоб уникнути покарання. Або інша протилежність — аутоагресія — агресія щодо себе, почуття провини, що призводить до алкоголізму та наркоманії, а подекуди й до крайньої форми — суїциду. “Я поганий, бридкий, мене немає за що любити, я нікому не потрібний, життя не має сенсу,” — так розмірковує людина, що зважилася накласти на себе руки.

 

     

 

                                  17.06.2022

 

«Профілактика стресів у педагогічній діяльності»

Стресова ситуація: допомогти самому собі

В  просторі, відчути своє тіло, руки, ноги, голову, усвідомити У житті кожної людини інколи виникають стресові ситуації. Здебільшого ті, хто пережив травму, поступово повертаються до звичного життя, а дехто ще впродовж тривалого часу перебуває в посттравматичному стресі. Щоб подолати цей стан, можна звернутися по психологічну допомогу до фахівця — практичного психолога — або розповісти про свої переживання, душевний біль близькій людині. Однак якщо з певних причин це проблематично, важливо вміти допомогти самому собі. Адже іноді людина може допомогти сама собі навіть більш ефективно, ніж хто-небудь інший. Бо без бажання людини пережити своє горе, позбутися тяжких переживань (а ще й спробувати допомогти своєму другу, дитині тощо подолати стан безвиході, сум’яття, відчаю, розчарування) будь-яка допомога буде недостатньо дієвою.

То що людина може зробити в ситуації, яку, на перший погляд, ні зрозуміти, ні змінити, ні пережити неможливо?

Шляхи розв’язання стресової ситуації

Існує чимало способів подолання стресового стану самотужки.

Людина, яка прагне допомогти собі сама, має їх знати. Тож розглянемо їх детальніше.

Коли людина переживає високий рівень стресу, тіло наче припиняє її слухатися. Страх паралізує і не дає змоги рухатися, думати,

приймати будь-які рішення. У такому разі спочатку потрібно максимально зосередитися, зорієнтуватися, що «все це моє» і «я це контролюю». Можна зробити кілька нескладних фізичних вправ, прийняти теплий душ. Це допоможе розслабитися, перевести дихання,

сконцентруватися на тілесних відчуттях, знімаючи загальне оціпеніння, приводячи себе до тями («я живий, отже, можу міркувати і мислити»).

Важливо також переконатися, що світ навколо — реальний

(«я в саду, навколо мене дерева, чую, як шелестить листя, я йду по

піщаній доріжці»).

Далі потрібно усвідомити психотравматичну реальність, тобто те, що відбувається, або те, що вже сталося. Якщо стресова ситуація вже відбулася, її потрібно усвідомити як факт, і переживати, не руйнуючи себе, наприклад, почуттям вини чи ненависті, помсти тощо.

Причин того, що сталося, може бути безліч. Людині складно охопити їх усі, однак треба розуміти, що змінити нічого вже не можна, а от зашкодити собі чи комусь — цілком. Якщо ситуація, що травмувала, триває, варто усвідомити свою роль у ній, оцінити свої можливості («чим я можу бути корисним», кому я можу допомогти») і спрямувати їх на те, щоб усе закінчилося благополучно. За таких умов почуття вини може й не виникнути.

Бажано, щоб поруч із людиною, яка переживає стрес, був хтось, хто підтримав би її добрим словом, усмішкою, допоміг конкретною справою, навіть буденною: купив продукти, приготував обід тощо.

Під час спілкування слід уважно слухати одне одного, піклуватися, реагувати спокійно, без агресії, дати людині, яка пережила стрес, можливість поплакати, виговоритися. Важливо їй співпереживати. Обійняти, взяти за руку, подивитися в очі та побачити в них підтримку — щоб відчути контакт, те, що людина в складні моменти не залишилася сама, що поруч той, хто теж переживає та шукає способи розв’язання складної психотравмувальної ситуації.

Любов та співчуття подарують також домашні улюбленці. Найліпшими «лікарями» визнано собак, кішок і коней. Страх і внутрішнє напруження швидко минають під час спілкування з дельфінами.

Заспокоїтися, відволіктися, віднайти баланс між внутрішнім і світом і навколишнім середовищем дасть змогу прогулянка на свіжому повітрі, безпосереднє спілкування з природою. Улюблена кімнатна рослина або дерево біля будинку теж можуть «пожаліти» людину, яка переживає горе. У стані стресу також можна послухати улюблену музику. Усе це додає енергії, життєвого тонусу, поліпшує самопочуття та дарує хороший настрій.

Опісля травматичної ситуації корисно замислитися, як жити далі. Піклування про перспективу, про найближче майбутнє — те, що буде через годину, завтра, післязавтра, через місяць, — дасть змогу активізувати резерви, які є в кожної людини. Це фізичні, психічні, емоційні, інтелектуальні, моральні та інші можливості, які відкривають перед людиною широкий простір для діяльності.

Якщо людина перейматиметься не лише своїми проблемами і способами їх розв’язання, а також дбатиме про інших, намагатиметься допомогти їм переживати складні хвилини їхнього життя, це дасть їй змогу повірити в свої сили, упевнитися у своїх намірах і пошуках шляхів їх втілення в життя. Вона зможе усвідомити свою відповідальність як за те, що відбувається «тут і тепер», так і за те, що відбуватиметься завтра: і не лише з нею, а й тими, хто її оточує«Завтра ми разом провідаємо подругу, яка лежить у лікарні: ти купиш фрукти і кефір, я — ліки, візьмемо з собою відеозапис святкування Нового року. А основне — подарувати їй своє душевне тепло, підбадьорити хвору»).

Щоб подолати стрес, варто шукати позитив, реалізувати свої

наміри та плани. Навіть у незначних успіхах (провідав друга, помив підлогу в квартирі) потрібно усвідомлювати свої дії, помічати

прогрес, розвиток. Варто бути відкритим для нового, хорошого,

світлого, помічати в інших «паростки одужання», підтримувати

їх в ефективному розв’язанні травматичної ситуації, ділитися досвідом.

Важливо не лише помічати хороше, а й самому бути джерелом

позитиву, висловлювати підтримку іншим. Не варто соромитися радіти життю, сміятися і жартувати. Слід спілкуватися з добрими, хорошими, щирими людьми, обмінюватися позитивними емоціями.

   

 

                                         16.06.2022                 

 

              Рекомендації для батьків : «Техніки емоційної регуляції»

 

Вправа «Африканські танці»

Встаємо,  згадуємо  картинки  з  документальних  фільмів  про  африканські племена,  які  танцюють  навколо  вогнища,  та  почергово  вдавлюємо  ноги  в землю,  згинаючи  в  коліні.  Це  не  має  бути  красиво.  Можна  навіть  не  підіймати стопи, а просто переносити вагу тіла з однієї ноги на іншу (мінімум 1 хвилину).

Вправа «Запах квітів»

Запропонуйте  дитині  уявити,  як  вона  відчуває  запах  квітки,  глибоко вдихаючи  через  ніс  і  видихаючи  через  рот.  Також  можна  подумки  уявити  собі квітку.

Вправа «Маленький зайчик»

Мов  зайчик,  який  стрибає  у  саду,  та  нюхає  все  довкола,  запропонуйте дитині зробити три швидкі вдихи через ніс і один довгий видих через рот.

Вправа «М’яч для зниження стресу»

Створіть  свій  умовний  м’яч  для  зниження  стресу.  Наприклад,  наповніть мішечок,  тканину,  пластиковий  пакет  або  повітряну  кулю  сухим  просом  або рисом.  Якщо  помітили,  що  дитина  відчуває  стрес,  попросіть  її  стиснути утворений «м’яч», щоб зняти м’язову напругу.

Вправа «Солдат та ганчіркова лялька»

Найпростіший  і  найнадійніший  спосіб  навчити  дітей  розслаблятися–  це навчити  їх  чергування  сильної  напруги  м’язів  та  наступного  за  ним розслаблення.  Тому  ця  і  наступна  гра  допоможуть  Вам  це  зробити  в  ігровій формі.

Отже,  запропонуйте  дитині  уявити,  що  вона  солдат.  Згадайте  разом  з дитиною,  як  потрібно  стояти  на  плацу,  витягнувшись  у  струнку  та  завмерши. Нехай  гравець  зобразить  такого  військового,  як  тільки  Ви  скажете  слово «солдат».  Після  того,  як  дитина  постоїть  у  такій  напруженій  позі, скажіть  іншу команду:  «ганчір’яна  лялька».  Виконуючи  її,  хлопчик  чи  дівчинка  мають максимально  розслабитися,  злегка  нахилитися  вперед  так,  щоб  їх  руки бовталися,  ніби  вони  виготовлені  з  тканини  та  вати.  Допоможіть  їм  уявити,  що все їхнє тіло м’яке, податливе. Потім гравець знову має стати солдатом.

Вправа «Насос та м’яч»

Якщо  Ваша  дитина  хоч  раз  бачила,  як  м’яч,  що  здувся,  накачують

насосом,  то  їй  легко  буде  увійти  в  образ  та  зобразити  зміни,  що відбуваються в цей момент із м’ячем.

Отже,  станьте  один  навпроти одного.  Гравець,  що  зображає  м’яч, має стояти  з  опущеною  головою,  мляво  висячими  руками,  зігнутими  в  колінах ногами  (тобто  виглядати  як  не  надута  оболонка  м’яча).  Дорослий  тим  часом збирається виправити це становище і починає робити такі рухи, ніби він тримає насос. Збільшуючи інтенсивність рухів насоса «м’яч» стає все більш накаченим.

Коли  у  дитини  вже  будуть  надуті  щоки,  а  руки  з  напругою  витягнуті  в сторони, вдайте, що ви критично оцінюєте свою роботу. Доторкніться до її м’язів і  нарікайте  на  те,  що  Ви  перестаралися  і  тепер  доведеться  здувати  м’яч.  Після цього  зобразіть  висмикування  шланга  насоса.  Коли  ви  це  зробите,  «м’яч» здується настільки, що навіть впаде на підлогу.

Примітка.  Щоб  показати  дитині  приклад,  як  грати в надувного  м’яча, краще  спочатку  запропонувати  їй  побути  в  ролі  того,  хто  працює  насосом. Тренер  напружуватиметься  і  розслаблятиметься,  що  допоможе  і  йому відпочити, а разом і зрозуміти, як діє цей метод.

Вправа «Сніговик»

Батько  і  дитина  перетворюються  на  сніговиків:  встають,  розводять  руки  в сторони, надувають щоки і протягом10 секунд утримують дану позу.

Дорослий  каже:  «А  тепер  визирнуло  сонечко,  його  гарячі  промені торкнулися  сніговика  і  він  почав  танути».  Гравці  поступово  розслабляються, присідають навпочіпки і лягають на підлогу.

Пальчикова гімнастика

Запропонуйте  дитині  за  допомогою  пальчиків  показати,  як  руки «стрибають»,  «радіють»,  «штовхаються»,  «кусаються»,  «тремтять»,  «бояться», «перемагають».

Вправа «Струшуємо зайве»

Ви  розповідаєте  дитині,  що  однією  з  найскладніших  перешкод  у досягненні  успіху  є  згадки  про  минулі  невдачі,  але  за  допомогою  гри  можна «скинути» невдачі.

Спочатку  «обтрушуємо»  долоні,  лікті,  плечі,  потім  ноги,  від  пальців  до стегон. Трясемо головою. Потім «струшуємо» усе зайве з обличчя.

Вправа «Подорож на хмарі»

Сядь  зручніше  і  заплющ  очі.  Глибоко  вдихни  і  видихни.  Я  хочу  тебе запросити  у  подорож  на  хмарі.  Стрибни  на  білу  пухнасту  хмару,  схожу  на  гору м’яких подушок. Відчуй, як твоя спина і ноги зручно вмостилися на цій великій хмарній  подушці.  Тепер  починається  подорож.  Твоя  хмара  вільно  здіймається  у синє  небо.  У  небі  високо  і  спокійно.  Нехай  хмара  перенесе  тебе  в  місце,  де  ти почуваєшся  щасливим.  Спробуй  побачити  це  місце  якомога  детальніше.  Тепер пора повертатися. Злізь зі своєї хмари і подякуй їй за таку чудову подорож.

Тепер спробуй намалювати місце, де ти почуваєшся спокійно і щасливо.

Матеріали взяті з Методичних рекомендації «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій». Додаток до листа МОН №1/3872-22 від 04.04.2022р.

 

             

 

                                15.06.2022         

Вправи для батьків і дітей, що допоможуть керувати емоціями

Ці вправи допоможуть знизити тривожність, агресивність і навчать дитину керувати своїми емоціями.

Вправа «Лагіднакрейда». Граполягає у тому, щобмалювати на наспині один у одного різні картинки абобукви, а потімвідгадувати, щобулозображено. Цяграподобаєтьсябагатьомдітям, але, на жаль, не дужепідходитьтривожним хлопчикам і дівчаткам, тому що вони, намагаючисьрозгадатизадуми партнера по грі, можутьхвилюватися, переживати, внаслідокчогонапружуватим’язисильніше і сильніше.

Вправа «Апельсин»

Дитиналежить на спині, голова трохинабік, руки і ноги злегкарозставлені в сторони. Попросітьдитинууявити, що до її правої руки підкотився апельсин, нехай вона візьмейого в руку і почневичавлюватисік (рука повинна бути стиснута в кулак і дуже сильно напружена 8-10 секунд). «Розіжми кулачок, відкоти апельсин (деякідітиуявляють, що вони вичавилисік), ручка тепла … м’яка … відпочиває …» Потім апельсин підкотився до лівої руки. І та ж процедура виконуєтьсялівою рукою. Бажаноробитивправу 2 рази (при цьомупомінятифрукти), якщо вона виконуєтьсялише одна; якщо в комплексі з іншимивправами – досить одного разу (з лівою і правою рукою).

Вправа «Зрушкамінь»Дитиналежить на спині. Попросітьїї уявити, щобіляправої ноги лежитьвеличезнийважкийкамінь. Треба добре впертися правою ногою (ступнею) в цейкамінь і постаратисяхоча б злегказрушитийого з місця. Для цьогослідзлегкапідняти ногу і сильно напружитиїї (8-12 секунд). Потім нога повертається у вихіднеположення; «Нога тепла … м’яка … відпочиває …» Те ж самепроробляється з лівою ногою.

Вправа «Черепаха»Вправаробитьсялежачи, краще на боціабоживоті. Попросітьдитинууявити, що вона маленька черепашка, яка лежить на жовтомупісочку (абом’якійтравичці) біляпрозорогострумочка (річки, озера чи моря – за бажаннямдитини). Грієсонечко, черепашці тепло і добре. Ручки і ніжкирозслаблені, шийкам’яка … Раптомз’явилася холодна хмара і закриласонечко. Черепашці стало холодно і незатишно, і вона сховаланіжки, ручки і шийку в панцир (дитина сильно напружує спину, злегкавигинаючиїї і зображуючитим самим панцир, і так само напружуєшию, руки і ноги, нібивтягуючиїхпідпанцир; 5 10 секунд). Але ось хмараполетіла, зновувиглянулосонечко, знову стало тепло і добре. Черепашка зігрілася, і її шия, ручки і ніжки стали теплими і м’якими і зновуз’явилися з-підпанцира (спина розслабляється 5-10 секунд).

Вправа «Розслаблення в позіморськоїзірки». Цю вправу слід робити як завершальну після попереднього комплексу або будь-яких інших вправ, що містять елементи напруження і розслаблення. Бажановправувиконуватипідмузику. Дитиналягаєспокійно в позіморськоїзірки. Попросітьїї закритиочі і уявитимісце, де вона любить відпочивати, де вона завжди себе добре і безпечнопочуває. Цеможе бути реальнемісцеабовигадане. Потім нехай вона уявить, щознаходиться в цьомумісці і робить в цьомумісці те, відчого вона отримує радість і задоволення (в іншомуваріанті – те, щохочеться). Тривалістьвправи 1-2 хвилини. В кінцівправипопросітьдитинувідкритиочі, потягнутисякількаразів, сісти, глибоковдихнути, видихнути і встати.

“Намалюй свою злість”

Коли дитина сердиться і починає неприйнятним чином проявляти свою злість (б’ється, кусається, кричить і т.п.), запропонуйте їй намалювати свою злість. Дайте аркуш паперу і олівці, бажано воскові. Не втручайтеся у процес малювання, просто спостерігайте.

“М’ячик, котися!”

Тенісний м’ячик кладеться на рівну поверхню. Дитині пропонують здути його, щоб він прокотився по заданій траєкторії. Ігри за участю дихальних елементів психологи вважають найефективнішими.

“Жаба”

Якщомалюк любить купатися, запропонуйтейомудути на поверхню води, щобвийшлихвилі. Зусиллядитиниповинні бути доситьінтенсивними.

“Ураган”

Сядьте навпротималюка і запропонуйтейому вас здути. Нехай віннабере в легеніпобільшеповітря і як сліддме на вас – а ви при цьомуробітьвигляд, щопручаєтеся потокам повітря.

                                                               14.06.2022             

                             

Психологи зупиняються на тому, що перші, все ж таки, конфліктують більше, оскільки в них одна сфера інтересів, і вони є конкурентами одне для одного. Якщо ж вам поталанило виховувати хлопчика і дівчинку, то знайте, що підхід до вирішення їхніх конфліктів знайдеться швидше і простіше.

По-перше, давайте дітям можливість піклуватися одне про одного. У жодному разі не змушуйте їх це робити, але хваліть ініціативу. Наприклад, якщо в когось виникла образа, нехай діти самі спробують помиритися. Обом малюкам це сподобається.
Підказуйте їм, коли вони можуть допомогти одне одному. Нехай роблять щось разом. Навчити їх взаєморозумінню дуже важливо.
Не забувайте підкреслювати індивідуальність і важливість кожної дитини саме для вас.
Приділяйте малюкам свою увагу не порівну, а за потребою. Можливо, комусь вистачає мінімум спілкування, а хтось ображається, що мама його обділяє?!
Не порівнюйте брата з сестрою вголос. Це може підштовхнути їх до подальшого суперництва між собою. Можна порівнювати нові досягнення кожного малюка окремо, причому, в кращий бік.
Батькам не можна бути диктаторами. Їм завжди слід згладжувати конфлікти. Вчіть дітей направляти свої негативні відчуття одне до одного в «мирне русло», обговорювати свої емоції.
Не слід бути суддею конфліктів. Іноді краще визнати право малюків на злість чи образу. Нехай самі розберуться і приймуть рішення.
Частіше згадуйте про позитивні моменти, коли брат допоміг сестрі, а вона його розсмішила тощо. Підкреслюйте, що вони роблять це через любов одне до одного.
Розмовляйте з дітьми про те, що сім’я – це найголовніше. Нагадуйте, що вони завжди будуть поруч, як би не сварилися. Часто це допомагає подивитися на дрібну сварку з боку навіть дітям.

У старшому віці брат і сестра часто стають добрими друзями: у них з’являються спільні секрети від батьків, свої ігри і свій маленький спільний світ.
Дівчинка бачитиме в братові захисника і знатиме, що може на нього покластися. А хлопчик відчуватиме велику відповідальність за свою сестру.
Будьте впевненими: сварки не означають, що ваші діти не люблять одне одного. Просто у них є свої причини для баталій, але тепер ви знаєте, як їх уникнути. Зверніть увагу: напевно, після суперечки малюки, навіть якщо їх поставили в різні кутки, усміхатимуться одне одному і намагатимуться тихенько втекти від вас, щоб погратися.

Існує безліч думок, кого ж легше виховувати – дітей однієї статі чи різної. Психологи зупиняються на тому, що перші, все ж таки, конфліктують більше, оскільки в них одна сфера інтересів, і вони є конкурентами одне для одного. Якщо ж вам поталанило виховувати хлопчика і дівчинку, то знайте, що підхід до вирішення їхніх конфліктів знайдеться швидше і простіше.

По-перше, давайте дітям можливість піклуватися одне про одного. У жодному разі не змушуйте їх це робити, але хваліть ініціативу. Наприклад, якщо в когось виникла образа, нехай діти самі спробують помиритися. Обом малюкам це сподобається.
Підказуйте їм, коли вони можуть допомогти одне одному. Нехай роблять щось разом. Навчити їх взаєморозумінню дуже важливо.
Не забувайте підкреслювати індивідуальність і важливість кожної дитини саме для вас.
Приділяйте малюкам свою увагу не порівну, а за потребою. Можливо, комусь вистачає мінімум спілкування, а хтось ображається, що мама його обділяє?!
Не порівнюйте брата з сестрою вголос. Це може підштовхнути їх до подальшого суперництва між собою. Можна порівнювати нові досягнення кожного малюка окремо, причому, в кращий бік.
Батькам не можна бути диктаторами. Їм завжди слід згладжувати конфлікти. Вчіть дітей направляти свої негативні відчуття одне до одного в «мирне русло», обговорювати свої емоції.
Не слід бути суддею конфліктів. Іноді краще визнати право малюків на злість чи образу. Нехай самі розберуться і приймуть рішення.
Частіше згадуйте про позитивні моменти, коли брат допоміг сестрі, а вона його розсмішила тощо. Підкреслюйте, що вони роблять це через любов одне до одного.
Розмовляйте з дітьми про те, що сім’я – це найголовніше. Нагадуйте, що вони завжди будуть поруч, як би не сварилися. Часто це допомагає подивитися на дрібну сварку з боку навіть дітям.У старшому віці брат і сестра часто стають добрими друзями: у них з’являються спільні секрети від батьків, свої ігри і свій маленький спільний світ.
Дівчинка бачитиме в братові захисника і знатиме, що може на нього покластися. А хлопчик відчуватиме велику відповідальність за свою сестру.
Будьте впевненими: сварки не означають, що ваші діти не люблять одне одного. Просто у них є свої причини для баталій, але тепер ви знаєте, як їх уникнути. Зверніть увагу: напевно, після суперечки малюки, навіть якщо їх поставили в різні кутки, усміхатимуться одне одному і намагатимуться тихенько втекти від вас, щоб погратися.

 

 

13.06.2022

Гіперактивність та способи її корекції

Останнім часом спеціалісти вказують, що гіперактивність виступає як один із проявів цілого комплексу порушень, що відмічають у надмірно рухливих дітей. Основний дефект пов’язаний із недостатністю механізмів уваги і гальмівного контролю. Тому подібне порушення точніше класифікують як „синдром дефіциту уваги” (СДГУ).

Виділяють три основні форми появу гіперактивності:

 

1. дефіцит уваги: дитина непослідовна, їй важко утримати увагу; не слухає, коли до неї звертаються; з великим ентузіазмом береться за завданням, але так і не закінчує його; зазнає труднощі в самоорганізації; часто губить речі; уникає нудних і тих, що пострибують розумових зусиль, завдань; часто буває забудькувата; легко відволікається на сторонні стимули; важко утримує увагу при виконанні завдань.;

2. імпульсивність: починає відповідати, не дослухавши питання; не здатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває; не може чекати винагороди (якщо між дією і винагородою є пауза); погано зосереджує увагу; НЕ може контролювати і регулювати свої дії. Поведінка погано керована; при виконанні завдань поводиться по-різному і показує різний результат. Як що у віці до 7 -8 років виявляються хоча б 6 із перерахованих ознак, педагог чи психолог може припустити (але не поставити діагноз!), що дитина за якою він спостерігає, гіперактивна. Як що балів 8 і більше, дитину необхідно показати спеціалісту.

3. підвищена рухова активність: постійно крутиться; виявляє ознаки занепокоєння: тарабанить пальцями або не може спокійно всидіти в кріслі (у підлітків може бути суб’єктивне відчуття нетерплячості); спить набагато менше, ніж інші діти; дуже балакуча; перебуває у постійному русі; не може тихо, спокійно грати або займатися чим-небудь у вільний час.

Рекомендації що до корекції поведінки гіперактивної дитини

1. Зміна поведінки дорослих та їх ставлення до дитини: – демонструвати спокійну поведінку, уникати слів типу „ні”, „не можна” (краще говорити як треба, як можна); – стосунки з дитиною будувати на довірі і взаєморозумінні.

2. Заміна психологічного мікроклімату сім’ї: – батьки повинні менше сваритися; – більше уваги приділяти дитині; – проводити разом усією сім’єю вільний час.

3. Організація режиму дня і місця для заняття.

4. Використання системи заохочень, підтримки і винагород.

5. Підтримуйте контакт із учителем, психологом, а в разі необхідності і з психоневрологом (працюйте разом!).

„Швидка допомога” при роботі з гіперактивною дитиною

1. Відвернути увагу дитини від її капризів.

2. Запропонувати вибір (іншу можливу на даний момент діяльність).

3. Поставити несподіване запитання.

4. Відреагувати несподіваним для дитини чином (пожартувати, повторити дії дитини).

5. Не карати, а просити, (але не підлещуватись).

6.Вислухати те що хоче сказати дитина (в іншому випадку вона вас не почує).

7. Автоматично тими самими словами повторювати багаторазово своє прохання (нейтральнім тоном).

8. Сфотографувати, чи підвести її до дзеркала в той момент, коли вона вередує.

9.Залишити в кімнаті саму, коли вередує (якщо це безпечно для її здоров’я).

10. Не наполягати на тому, щоб дитина вибачилась. Допоможемо нашим дітям

                                                  9.06.2022

«Погані слова у благополучній родині»

«Ми його цього не вчили!» – вигукують перелякані батьки, чуючи від своєї дитини «негарні»слова. Справді, звідки з’являються такі вислови у дітей, які ростуть у благополучних родинах?

Якщо задуматись, то джерел знайдеться дуже багато. Телебачення наповнює життя дитини не тільки гарним. Чи завжди Ви контролюєте те, що дивиться Ваш малюк? Навіть сучасні мультфільми мають грубі, жаргонні вислови.

Дитячий садок, двір, в якому гуляє дитина, і навіть родина (як це не дивно звучить) – це «вчителі» маленької людини.

Які слова вважати поганими? Звичайно ж, це нецензурні вислови, лайливі та брутальні слова, слова, які принижують і ображають людей. Також так звані «жаргонні» слова.

Вони сильно засмічують дитяче мовлення й дратують батьків. Боротися з ними чи ні – справа кожної родини. Насправді, сьогодні цим нікого не здивуєш, і багато батьків упокорюються із такою ситуацією. А так хочеться все-таки чути правильне, гарне мовлення!

Чому діти лаються? Поки вони ще малі (років до 4-5), вони просто копіюють дорослих не розуміючи того, що говорять. Тут дуже важливою є реакція батьків. Не губіться, скажіть спокійно, що так говорити недобре. Обов’язково скажіть, що такі слова Вас засмучують. Поясніть, чому ці слова не прийнято вживати. Не думайте, що малюк не зрозуміє. Нехай зміст Вашої промови буде йому не зовсім зрозумілий, зате він добре почує Ваші стривожені інтонації та зрозуміє, що так краще не робити.

Якщо такий спосіб не спрацьовує і лихослів’я повторюється, намагайтесь з’ясувати причини такої поведінки. Можливо, Ваша дитина когось наслідує?

На кого хоче бути схожим Ваш малюк? Може на тата або дядька? Цілком ймовірно, що це якийсь герой мультфільму. І саме цей «ідеал» використовує у своєму мовленні такі слова. А що думає малюк? «Я теж хочу бути сильним, рішучим… Отже, необхідно говорити такі слова». Попросіть того, на кого дитина прагне бути схожим, ретельно контролювати своє мовлення (звісно, якщо це реальний персонаж). А якщо лихослів’я прийшло з мультику, намагайтесь зменшити час, проведений дитиною біля телевізора, і прагніть ретельніше обирати, що саме буде дивитися Ваш малюк.

А може, він лається, тому що хоче привернути до себе увагу? Так часто буває, коли батьки занадто зайняті. Звісно, те, що її будуть сварити за таку поведінку, не має значення, тому що навіть «негативна» увага для дитини – теж результат. «Сварять – значить їм не однаково. Раз їм не однаково – значить, вони мене люблять», – от що відчуває маленький лихослов.

Поміркуйте, скільки часу Ви проводите разом з дитиною? Не просто поруч, не просто в одній квартирі. Скільки часу ви разом щось робите? Разом кудись ходите? Разом розмовляєте? Змініть ситуацію – і погані слова зникнуть самі.

Може статися і так, що це, так звана, маленька помста. Адже в дитячому житті не так вже й мало приводів для образ. Мама не похвалила за якесь досягнення, тато затримався на роботі, народився братик, і батьки тепер менше приділяють уваги… Образа знаходить вихід у вигляді лайок. Знайдіть та усуньте причину образи, і Ви впораєтесь із проблемою.

Дитина лається тому, що вона так бореться за свою свободу та незалежність. Ця причина теж береться до уваги. Подумайте, як багато обмежень і заборон Ви виставляєте своїй дитині? Звичайно, у чотири роки ще складно дати дитині право приймати серйозні рішення. Але можна запитати, хоче вона з’їсти котлету або рибу? Одягти червону кофту або синю? Починати можна з малого.

Може статися, що дитина потрапила до такого дитячого колективу, де лаються? Може. Як правило, потрапляючи до нового дитячого колективу, малюк намагається до нього пристосуватися. І якщо в колективі взято за правило лаятися, він просто приймає чужі норми поведінки, щоб бути прийнятим. Ізолювати його не потрібно. Що ж робити? Допомогти розвивати впевненість у собі, щоб у будь-якій обстановці та оточенні дитина могла досягти успіху і без використання поганих слів. І розуміла, що добре, а що – погано.

Що робити, щоб дитина не лихословила?

* Оточіть її увагою та теплом.

* Обмежте вплив телебачення.

* Створіть сприятливу атмосферу вдома.

* Якщо Ви караєте дитину за лайку, то покарання повинне бути зрозумілим дитині (поясніть, за що) і не принижувати її гідність.

* Не можна ігнорувати «погані» слова.

* Навчіть дитину іншого способу висловлення емоцій: «Я розсерджений», «Мені не подобається»…

 

                                                                                      8.06.2022         

ДИТЯЧИЙ МАЙДАНЧИК.

ЯК УНИКНУТИ КОНФЛІКТІВ ТА ІСТЕРИК?

Дитячий ігровий майданчик – це місце, де діти пізнають світ, пробують взаємодіяти з іншими людьми і взагалі проводять досить велику кількість часу. Нерідко тут можуть виникати конфліктні ситуації та істерики. Як цього уникнути та попередити?

1. Завжди беріть із собою на майданчик іграшки.Навіть якщо малюк ними і не буде гратись, їх можна використати, щоб поміняти на чужу іграшку, яка буде малечі до вподоби. Нехай дитина сама обере, що хоче взяти. Добре якби в неї була власна сумочка чи рюкзак, куди вона покладе потрібні їй речі і сама буде їх нести (для дітей віком від 2-х років).
2. Одягайте дитину на прогулянку не як «на свято». Дитина повинна мати можливість впасти, забруднитися і знати, що їй за це нічого не буде – тільки так вона зможе пізнати світ повністю. Якщо на вулиці мокра погода – гумові чоботи прекрасний вихід із ситуації. Добре мати з собою на прогулянці сухі та вологі серветки.
3. Намагайтесь якомога менше забороняти дитині.Звичайно, якщо це стосується безпеки наполягайте на тому, щоб ви були поряд. Тобто, коли 1,5 річний малюк намагається залізти на гірку, не забороняйте одразу і не прибирайте з гірки, а допоможіть йому пізнати новий «інструмент», будучи поряд та «страхуючи» його. Або якщо малеча підійшла до калюжі, не забирайте її одразу звідти, а дайте краще паличку в руки і покажіть як можна «гратися» з калюжею так, щоб не замочитись.
4. Не будьте пасивними.Пробуйте грати з дитиною – машинками, коляскою, м’ячиком, хованки …, тільки йдіть за бажаннями дитини, Привносите свої ідеї тільки, якщо бачите, що дитина занудьгувала і не знає чим зайнятися або як спосіб переключити увагу (для маленьких діток).
5. Не ігноруйте моменти, коли дитина бере без просу чужу іграшку.Малечі треба пояснити, що то не його і просто так чуже брати неможна. Якщо дитина зовсім маленька, покажіть їй приклад як треба просити іграшку або як треба мінятись. Дуже важливо, щоб ви озвучили прохання, таким чином навчивши дитину правильно формулювати потрібні фрази. Якщо хазяїн не хоче ні давати іграшку ,ні ділитись, поясніть своєму малюкові, що хлопчик чи дівчинка не хочуть давати, у кожного є свої речі і це нормально.
6. Якщо ваша дитина вдарила когось, обов’язково наголосіть на тому, що так робити не можнаі покажіть на власному прикладі, як варто вирішити конфлікт по іншому (наприклад, ваш хлопчик штовхнув іншого оскільки той насипав на нього пісок. Покажіть дитині інший спосіб вирішення ситуації – «мені неприємно, що ти сипиш на мене пісок, не роби так!»). Вчіть вирішувати конфлікти не звертаючись одразу до кулаків.
7. Якщо у вашої дитини забрали іграшку і вона проти цього, не треба називати її жадібною, а розкажіть краще як можна повернути іграшку.Можна сказати «якщо ти не хочеш давати совочок, підійди і скажи це хлопчику». Запропонуйте вашій дитині поділитись якоюсь іншою іграшкою. Якщо ж ваш малюк зовсім нічим не хоче ділитися, а навколо багато дітей, запропонуйте йому взагалі прибрати іграшки або піти і гратися туди, де нікого немає. Таким чином ми показуємо дитині, що поважаємо її право власності, не заставляємо ділитись, а робимо так, що невдовзі вона сама зрозуміє, що краще поділитись, бо інакше вона бути гратись окремо від усіх. Але це буде її власне бажання, варто тільки трохи почекати.

                                   7.06.2022

       

СЛОВА, ЯКИМИ ВАРТО ЗАМІНИТИ ЗВИЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ В СТОРОНУ ДИТИНИ. ПРИЙОМ, ЯКИЙ СПРАВДІ ПРАЦЮЄ!

Спробуйте замінити звичні зауваження дитині, які використовуєте регулярно, новими словами, і зміниться все – інтонація, ваш настрій, а головне, реакція дитини! Спробуйте – це працює!

• Замість роздратованого: “Пішли швидше, скільки тебе чекати!” Скомандувати: “На старт, увага … руш! Побігли! “
• Замість загрозливого: “Їж, інакше не отримаєш десерт” порадувати: “Після того як зникне ця крииихітна котлетка, до тебе прилетить щось смачненьке”.
• Замість грубого: “Прибери за собою” вимовити мрійливим голосом: “От якби ти був чарівником і зміг би начарувати порядок на столі …”
• Замість розсердженого: “Не заважай!” Сказати: “Іди, пограйся трохи сам. А коли я звільнюся, ми влаштуємо міні-свято”.
• Замість незадоволеного: “Не вередуй, піратська футболка в пранні, одягай ту, яка є” примирити з неприємністю: “Дивись-но, а ось родичка твоєї піратської футболки. Давай її одягнемо!”
• Замість риторичного: “Ляжеш ти, нарешті, спати?!” Поцікавитися: “Показати тобі хитрий спосіб укривання ковдрою?”
• Замість злого: “По попі захотів?” Випустити пар: “Цікаво, кому це я зараз вуха відірву і шию намилю?”
• Замість безсилого: “Щоб я ніяких “не хочу” не чула!” Несподівано закричати: “Ой, дивися, Капризка прибіг. Лови, лови його, щоб він нам настрій не псував!”
• Замість нудного: “Скільки разів повторювати!” Сказати таємничим шепотом: “Раз-два-три, передаю секретну інформацію … Повторіть, як чутно”.
• Замість менторського: “Руки помив?” Запропонувати: “Давай поспорим, що вода з твоїх рук потече чорна?”

 

                                                                       6.06.2022

 

Як привчити дитину до самостійності?

1. Намагайтесь якомога менше забороняти дитині. Тяга до самостійності закладена в кожній людині генетично. Батьки, обмежуючи її безкінечними «не можна» самі ж притупляють бажання діяти самостійно. Спочатку мама не дозволяє лізти на гірку чи гойдалку «Не можна, не лізь, бо впадеш», а потім дивується чому він не може пограти на майданчику сам?! Але всі ми хвилюємось про наших дітей. Що ж робити? Намагатися пропонувати способи, які категорично не забороняють робити дитині ті чи інші речі, наприклад, «на гірку можна, але зі мною поки ти не навчишся», «вазон з квітами чіпати можна, але легенько, не рвати», «пісок кидати можна, але так, щоб ні в кого і не влучив»…

2. Дозвольте дітям робити вибір: «Ти хочеш одягнути сьогодні синю футболку або зелену з котиком?». Таким чином ми демонструємо дитині, що поважаємо її думку і заявляємо, що вона сильна і може сама брати на себе відповідальність за певні речі (ми формуємо здорову самооцінку).

3. Навчіть дитину просити про допомогу і, коли вона щось робить або тільки намагається робити, ніколи не влазьте (звісно якщо це не шкодить здоров’ю) поки вона сама вас не попросить. Так ви вчите дитину самостійно долати труднощі.

4. Перш ніж щось зробити замість дитини спробуйте словесно розказати малюкові як слід вчинити. Наприклад, «щоб застібнути блискавку, однією рукою притримуй замочок, а іншою тримай за низ», «щоб краще зняти шкарпетку, треба почати з п’яточки, спробуй», «щоб відкрити кришку, інколи треба спочатку натиснути, а потім прокрутити», «щоб постругати олівець треба спочатку вставити його, щільно притиснути і крутити,спробуй»

5. Якщо дитина задає Вам запитання, спробуйте не відповідати одразу, а спитати її, як вона сама думає. Зазвичай дитина починає фантазувати і у висновку сама може відповісти на своє запитання. Ви завжди встигнете дати правильну відповідь. Якщо ж ви самі не знаєте відповідь на запитання, не шукайте її замість дитини, а запропонуйте малечі шукати відповідь за межами дому чи сім’ї (звичайно це для більш старших діток). Наприклад, «запитай у зоомагазині», «про це тобі можуть розповісти в магазині побутової техніки», «можна подивитись в мережі Internet».

6. Бувають такі періоди, коли діти намагаються «зливатись» з батьками. (Мушу наголосити, що це нормальні періоди розвитку особистості). В таких випадках малеча просить робити все за них (навіть ті речі, які здавалося б дитина вже давно робить сама). В такі моменти треба вміти домовлятися з малечею, наприклад, «давай ти одягнеш правий кросівок, а я тобі лівий», «давай класти тобі в ротик суп по черзі – одну ложку я, іншу – ти», «давай разом спробуємо застібнути блискавку на куртці». Але намагайтесь не робити замість дитини. Просто підтримуйте її.

                                                                                    3.06.2022  

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДИТИНА НЕ ХОЧЕ ЇСТИ?

1. Якщо батьків турбує знижений апетит їхньої дитини, то діагностичний пошук слід почати з кабінету педіатра. Він з’ясує особливості режиму харчування, оцінить загальний стан дитини, тонус, активність, відповідність зросту і ваги віком, зможе запідозрити хронічні захворювання, інтоксикації …
2. Якщо дитина не хоче – нехай не їсть. НЕ ТРЕБА запихати. Дитина повинна вчитися сама визначати свої потреби. У кожної людини є інстинкт самозбереження. Прийде час – буде їсти і хліб. Не варто примушувати їсти дитину, але, намагайтесь не допускати частих перекусів між основними прийомами їжі. Прослідкуйте кількість перекусів вдень – можливо варто їх зменшити чи взагалі не давати, скажімо, за годину до їжі.
3. Намагайтесь стежити за тим що любить малюк.Іноді цим можна маскувати страви.
4. Не використовуйте метод відволікання – мама співає, а бабуся в цей час вливає їжу. Що ж виходить? Їжа перестає бути подразником, що викликає диференційоване виділення травних соків. Головним подразником стає відволікання. Запитуйте у дитини завжди – ЧИ ХОЧЕ ВОНА.
5. Не треба обіцяти дитині нагороду за з’їдене, так як це шкідливо позначається на її характері. Дитина може почати користуватися таким ставленням батьків для того, щоб виконувалися всі її забаганки.
6. Намагайтеся гуляти частіше на свіжому повітрі.Це залог того, що дитина з’їсть більше.
7. Намагайтесь дотримуватися режиму прийому їжі. Режим – коли їсти і режим – в якій черговості. Інколи можна заманити десертом на основну страву.
8. Інколи буває так, що дитина не хоче пробувати нове блюдо. Якщо таке трапляється, запропонуйте шматочок і попередьте, що якщо не сподобається – можна «повернути назад» на серветкуі викинути. Або запропонуйте приготувати нове блюдо разом.
9. Не просіть (не благайте) дитину: «Ну поїж!». Якщо дитина не хоче, перепитайте чи впевнена вона і просо заберіть тарілку.

                                                            1.06.2022          

8 хитрощів про те, як переселити дитину до власного ліжка

Психологи багато говорять про те, що починаючи з року дитина повинна спати в окремому ліжку більшу частину ночі. Цей процес є визначальним етапом у розвитку самостійності дитини і полегшує життя батькам.

Інколи батькам складно переселити малечу. Допоможіть дитині побачити в “переселенні” позитивні сторони.

1. Розкажіть, що такі великі хлопчики і дівчатка, як вони, сплять в своїх ліжках.Можна спробуватипомалювати на тему окремого ліжка, розіграти “відселення від мами” з іграшками, підкресливши плюси власного, окремого спального місця. Наприклад, в тісному батьківському ліжку ведмежа не висипалось, а в окремому став висипатися так, що відразу і малювати, і бігати, і стрибати став краще всіх.
2. Використовуйте казкотерапію.Розкажіть малюкові казку, наприклад, про те, що в батьківському ліжку живуть тільки сни для дорослих (про роботу і домашні справи) і для немовлят (про соски і брязкальця). А найцікавіші, чарівні дитячі сни в ліжко, де сплять дорослі, ніколи не залітають. А прилітають вони тільки до дитячих ліжечок. Чи не захоче ваш малюк спробувати поспати окремо і перевірити, що йому присниться? А то раптом його чарівний дитячий сон втомиться чекати у порожньому ліжечку і полетить до іншого малюка?
3. Запропонуйте дитині спати з улюбленим ведмедиком або лялькою. Розкажіть, що іграшка буде вночі стежити, щоб малюкові снилися тільки добрі сни.
4. Залучайте малюка до вибору власного ліжка і постільної білизни. Спільно придумайте оформлення ліжка – щось, що зміцнило б малюка в бажанні мати своє спальне місце (“казковий” нічник, “чарівні” картинки та інші аксесуари, власні малюнки).
5. Введіть нові вечірні ритуали.Заспівайте малюкові на ніч колискову або почитайте казку. Гарна ідея – улюблений спокійний мультфільм.
6. Іноді працює таке: нове ліжко з’являється до повернення дітей з дачі, де вони провели все літо.
7. Якщо малюк боїться темряви, не закривайте двері в його кімнату, поки він не засне, або включайте нічник.
8. Для старших діток (3-4 роки), можна влаштувати “Свято переселення”, і так в ігровій формі перевести дитину в окреме ліжко.

                                                   31.05.2022  

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

 

Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам’ятну річ, що нагадуватиме про вас і про те, як сильно ви його любите.

Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона довіряла вам.

Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

 

 

 

30.05.2022 

СІМ ПОМИЛОК БАТЬКІВ

Побутові погрози

“Якщо не прибереш в кімнаті, залишишся без ласощів”, “Роби так, як я сказав. Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю”.

Цим висловам, які злітають з вуст батьків повсякчас, часто не надається ніякого значення, але ж дитина сприймає все набагато складніше.Такі погрози викликають в неї не лише страх, а й почуття ворожості, прихований негативізм щодо батьків.

Авторитарні накази

“Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися”, “Я тобі забороняю товаришувати з …”, ” Я- мати, тож краще знаю, що для тебе добре, а що – ні”.

Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності. Дитина затамовує образу: “Ось виросту, побачимо, хто сильніший” – думає вона.

Критика глухого кута

“Ти абсолютно не привчений працювати”, “Ти такий лінивий, як і твій батько”, “Учу тебе вчу, а все марно”.

Такі зауваження заганяють дитину у глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення, тим більше, коли її обвинувачують у тому, що не залежить від неї. Результат? Дитина, почуваючись позбавленою батьківської любові та підтримки, відчужується, стає замкненою, неговіркою.

Образливі прізвиська

“Ти поводишся, як упертий віслюк”, “Таке може сказати лише повний дурень”, “І в кого ти такий йолоп уродився?”.

Образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, а до того ж закріплюють у її свідомості модель спілкування з іншими людьми у формі приниження.

Невмотивований допит

“Ну то скільки часу у тебе на це пішло?”, “І чого це ти так запізнився?”, “І чим ти тут так довго займаєшся?”.

Іноді батьки приділяють надто багато уваги з’ясуванню неістотних деталей у поведінці дитини. Малюк розцінює це, як прояв недовіри до себе. В результаті може зявитись стійкий страх перед дорослими, що змусить дитину в майбутньому приховувати від батьків своє особисте життя.

Безапеляційні твердження

“Ти так робиш мені на зло, я знаю”, “Ти просто жадібний, я вже зрозуміла”, “Можеш не виправдовуватись, я знаю наперед, що ти скажеш”.

Такі твердження надзвичайно болючі для дитини і руйнівні для її психічного здоров’я. Небажання дорослого розібратися в діях дитини зводить між ними стіну, яка згодом ставатиме дедалі вищою.

Несвоєчасні поради

“Якби ти тоді зробила, як я тобі радила, нічого не трапилося, а тепер маєш собі проблему”, “Якби в тебе на столі був лад, ти б зараз не переживав, що загубився твій малюнок”, “Навіщо ти так переймаєшся? То все дурниці. Ось коли виростеш, зрозумієш: не варто через це плакати”.

Такі поради абсолютно недоречні тоді, коли дитині потрібно, щоб її просто вислухали, поспівчували, допомогли. Іншого разу вона не захоче з вами ділитися нічим – ні горем, ні радістю.

 

27.05.2022   

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОЛЕГШЕННЯ  ПРОЦЕСУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ У   СОРОМЯЗЛИВОЇ ДИТИНИ

Визначте причини сором’язливості :

Найчастіше сором’язливість – результат реакції на емоцію страху, яка виникла у дитини в певний момент при взаємодії з іншими людьми і закріпилася.

Робота з подолання сором’язливості вимагає обережності і делікатності, так як сором’язливі діти можуть відреагувати на втручання дорослих зовсім не так, як ви очікуєте.

Як себе вести з сором’язливою дитиною:

Розширювати коло знайомств дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості, розповсюджуйте маршрути прогулянок, вчіть його спокійно ставитися до нових місць.

Не варто постійно турбуватися за дитину, прагнути вберегти її від усіляких небезпек, в основному, вигаданих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, попередити будь-які труднощі, дайте їй певну міру свободи і відкритих дій.

Постійно укріплюйте у дитини впевненість у собі, у власних силах.

Долучайте дитину до виконання різних доручень, пов’язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких би сором’язливій дитині довелося вступати в контакт з «чужим» дорослим. Допомогти подолати сором’язливість, сформувати у дитини бажання спілкуватися, потрібно, поки дитина ще маленька, адже з віком сором’язливість може закріпитися, стати стилем поведінки, який ускладнює життя.

Радимо пограти:

Під час ранкової гімнастики виконуйте різні вправи, наслідуючи тварину: потягнутися, як кішка, витягнути шию, як жираф і т. д. Така гра сприяє розкутості.

«Чаклун» зачаклував дитину так, що вона втратила голос. На всі питання вона повинна відповідати лише жестами і мімікою. Гра спрямована на оволодіння невербальними засобами спілкування.

«Казка». Запропонуйте дитині з вашою допомогою придумати казку про людину, яку звати так само, як її, спираючись на значення і звучання імені. Наприклад: Марина – морська казка про дівчинку, яка живе в море. Гра сприяє кращому усвідомленню себе, розвитку вміння говорити про себе без сорому, оцінюванню кращих своїх сторін.

 

26.05.2022

 

Особливості реакцій дитини на стресогенну подію

 До групи особливого ризикупотрапляютьмалідіти, боїхмозок, щошвидкорозвивається, дужевразливий. Травма у ранньомудитинствіпов’язанаіззменшеннямрозміру кори головного мозку. Ця область відповідає за багатоскладнихфункцій, включно з пам’яттю, увагою, сприйняттям, мисленням, мовою і свідомістю.

Дітивіком до 2 років

• Стаютьбільшпримхливими;
• Частіше кричать чиплачуть;
• Порушенняапетиту, зниження у вазіабопроблемиізтравленням;
• Порушення режиму сну;
• Порушеннямовноїдіяльності;
• Наявність проблем ізпам’яттю;
• Демонструютьбажання бути у тісномуконтакті з близьким (щобдорослітримали на руках, обіймали).

Дітивід 3 до 6 років

• Регрес у поведінці та емоціях;
• Нічнечиденненетриманнясечі;
• Істерики та плач;
• Підвищеначутливість до звуків, яскравогосвітла;
• Болі в областішлунково-кишкового тракту;
• Проблемизі сном та кошмари;
• Страх розлукизісвоїми батьками;
• Зниженняконцентраціїуваги, пам’яті;
• Імітаціятравматичноїситуації.

 Якщо поведінкавашоїдитинивикликаєтривогу, ви можете звернутися за допомогою до професіонала.

                                                                                           25.05.2022

Дихальні вправи

Каша кипить                 

Сидячи, одна рука лежить на животі, друга – на грудях. Втягуючи живіт – вдих, випинаючи живіт – видих. Вдихаючи, голосно промовляти „ф-ф-ф-ф-ф-ф”. Повторити 3-4 рази.

Паровозик            

Ходити по кімнаті, роблячи поперемінно рухи руками й промовляючи „чух-чух-чух”. Повторювати упродовж 20-30 секунд.

На турніку                    

Стати прямо, ноги разом, гімнастичну палицю тримати перед собою. Підняти палицю вгору, піднятися на носки – вдих, палицю опустити назад, на лопатки – довгий видих. Видихаючи, промовляти „ф-ф-ф-ф-ф-ф”. Повторити 3-4 рази.

Кроком руш                   

Стати прямо, гімнастична палиця в руках, ходити, високо піднімаючи коліна. На 2 кроки – вдих, на 6-7 кроків – видих. Видихаючи, промовляти „тих-ш-ш-ше”. Повторювати упродовж 1,5 хвилини.

Насос                    

Стати прямо, ноги разом, руки опущені. Вдих, потім нахил тулуба вбік – видих, руки вздовж тулуба, при цьому голосно промовляти „с-с-с-с-с”. Повторити 6-8 нахилів в кожний бік.

Регулювальник               

Стати, ноги розставлені на ширину плечей, одна рука піднята вгору, друга відведена вбік. Вдих носом, потім поміняти положення рук: під час подовження видиху промовляти „р-р-р-р-р”. Повторити 5-6 разів.

Летить м’яч

Стати, руки з м’ячем підняті вгору. Кинути м’яч від грудей вперед. Промовляти видихаючи „у-х-х-х-х”. Повторити 5-6 разів.

Вирости великий           

Стати прямо, ноги разом, підняти руки вгору, добре потягнутися, піднятися на носки – вдих, опуститися на всю ступню – видих. Видихаючи, промовляти „у-х-х-х-х”. Повторити 4-5 разів.

Лижник

Імітація ходьби на лижах упродовж 1,5-2 хвилин. На видиху промовляти „м-м-м-м-м”

Маятник               

Стати, ноги розставлені на ширину плечей, палицю тримати за спиною на рівні нижніх кутів лопаток. Нахили тулуба в боки. При нахилі – видих, промовити „т- у-у-у-у-х-х”. Повторити 3-4 нахили в кожен бік.

Гуси летять                  

Повільна ходьба упродовж 1-2 хвилин. Піднімати руки в сторони – вдих, руки вниз – видих, промовляти „г-у-у-у-у”

Семафор               

Стати, ноги  разом. Піднімати руки в сторони – вдих, повільно опускати вниз – тривалий видих, промовляти „с-с-с-с”. Повторити 3-4 рази.

 

24.05.2022

 

Як управляти стресом 

 

 

 

 

23.05.2022

 

 

 

20.05.2022

Аби дитина не боялася

Доволі часто дитині складно висловити свої почуття. Для того щоб успішно впоратися зі складними й дискомфортними переживаннями, їй неодмінно потрібна Ваша увага, підтримка й допомога.

Тож, аби дитина зростала впевненою, націленою на успіх і нічого не боялася в житті, нам, дорослим, варто дотримуватися низки поданих нижче рекомендацій.

• Давайте дитині право вибору. Пропонуйте їй будь-що за принципом «або… або». Так Ви сформуєте в неї відповідальність і віру в себе.
• Давайте дитині чітко обґрунтовані, посильні для її віку доручення. Дитина завжди старається бути хорошою для Вас, тому дати їй надто складне завдання означає одразу приректи справу на поразку. А це, своєю чергою, формує в дитини неуспішне мислення та занижену самооцінку.
• Підтримуйте дитину. Завжди кажіть дитині, що вірите в неї, упевнені у тому, що вона зможе виконати поставлене завдання. Давайте їй право на помилку, не критикуйте. Пояснюйте, що людина вчиться упродовж усього життя, і що в дорослих теж не завжди все виходить з першого разу.
• Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, зі старшими братиками чи сестричками. А тим паче — не порівнюйте успіхи дитини з успіхами інших дітей. Ліпше зіставляйте її теперішні успіхи з попередніми, наголошуючи на позитивних змінах.
• Уникайте конкурентних ситуацій. У дітей дошкільного віку ситуація змагання здатна спровокувати появу заздрощів, агресії. Навчитися радіти успіху іншого – це тривалий процес.
• Побільше грайтеся з дитиною. Звісно, не завжди виходить проводити з дитиною стільки часу, скільки хотілося б. Та головне — не кількість проведеного разом часу, а якість. Під час гри не забувайте застосовувати також вправи на релаксацію та дихання.
• Усувайте тривожність і страхи дитини, залучаючи її до таких видів діяльності, як:
• малювання;
• ігри в ляльковий настільний театр;
• ігрова терапія та музикотерапія — для цього потрібні лише дитячі інструменти або предмети, за допомогою яких можна імітувати різні звуки;
• активні й веселі фізичні вправи;
• читання художньої літератури вголос.

Шановні батьки!

Пам’ятайте: дитина значно швидше позбудеться негативних переживань, забуде про будь-які страхи, якщо поруч буде дорослий, який зрозуміє і підтримає!

 

 

19.05.2022

                    Прояви тривожності у дитини

Шановні батьки, ми живемо в складні часи. І якщо дорослі відчувають хвилювання з приводу поточних подій, уявіть, що мають відчувати наші діти. У дітей є вагомі причини переживати занепокоєння, тривогу. Тому важливо захистити та зберегти психологічне здоров’я малюків, запобігти проявам тривожності.

Тривожність. ЇЇ прояви та як знизити рівень тривожності у дитини.

Почуття тривоги – це нормальна частина життя, особливо етапів дорослішання та навчання. Але занадто сильне занепокоєння може руйнівно впливати на життя: під дією цього почуття дитина починає уникати складних ситуацій, конфліктувати та впадати у відчай.

Що таке тривожність?

Тривожність – це стан нервозності та занепокоєння, його відчувають і дорослі, і діти. Вона виникає в «просунутій» префронтальній корі головного мозку, де ми розв’язуємо проблеми та уявляємо різні ситуації. Це місце, де в дитини виникають думки: «Ой, а якщо я помилюся? А якщо мене хтось вкраде? ».

Як проявляється тривожність

ПСИХОЛОГІЧНИЙ РІВЕНЬ

• Надмірна боязкість — дитина часто чогось боїться, хвилюється через дрібниці;
• Відсутність відчуття базової безпеки — дитина не почувається захищеною, часто насторожена;
• Занижена або нестійка самооцінка та водночас високі вимоги до себе.

ФІЗІОЛОГІЧНИЙ РІВЕНЬ

• М’язове напруження, наприклад, коли дитина непокоїться, вона може несвідомо втягувати голову в плеч;
• Порушення сну;
• Прискорене серцебиття;
• Поверхневе дихання;
• Сухість у роті, відчуття стороннього тіла в горлі;
• М’язова слабкість у кінцівках, тремтіння;
• Енурез, дерматити, головний біль.

ПОВЕДІНКОВИЙ РІВЕНЬ

• Надмірна скутість, нерішучість, часте зніяковіння;
• Неконтрольоване похитування на стільці, смикання себе
  за волосся, кусання нігтів, обертання в руках різних предметів тощо.

Як знизити тривожність у дитини

• Підвищуйте самооцінку дитини: частіше хваліть її навіть за незначні успіхи і, якщо змога, робіть це у присутності оточення
• Намагайтеся не робити дитині зауважень і не критикувати її. Якщо дитина погано поводиться, не лайте її. Натомість доброзичливим тоном попросіть розповісти про причини незадовільної поведінки та поясніть, чому така поведінка засмучує вас
• Не висувайте завищених вимог.
• Демонструйте свою любов. Обіймайте дитину, Грайте разом у веселі ігри, залучайте до спільних справ

Розмовляйте з дитиною про те, що її турбує. Розповідайте їй, як ви самі боролися зі схожими страхами чи переживаннями

Контролюйте свої емоції, зокрема тоді, коли переживаєте стрес і вас легко вивести з рівноваги. У такому разі ліпше відкладіть спільні справи з дитиною і відпочиньте, щоб відновити власні ресурси та гармонізувати емоційний стан.

Стежте за своїм мовленням. Намагайтеся, щоб тон вашого голосу був спокійним, доброзичливим. Навіть якщо дитина провинилася, намагайтеся не кричати на неї, а тим паче не погрожуйте їй. Ліпше зачекайте, доки і дитина, і ви заспокоїтеся й будете готові до конструктивного діалогу, а відтак проаналізуйте неприємну ситуацію в спокійній обстановці.

 

18.05.2022

ДИХАННЯ ДЛЯ РОЗСЛАБЛЕННЯ

Для того, щоб впоратися зі стресом і негативними переживаннями, іноді достатньо просто налагодити дихання. У цьому допоможе техніка абдомінального дихання. Потрібно повільно набрати в легені повітря (Ви вмієте вдихати повільно? А коли гніваєтеся?), потім затримати повітря, неквапливо порахувавши до чотирьох. Точно так само на чотири рахунки видихнути – і на чотири рахунки знову затримати дихання, не вдихаючи.

За допомогою цієї дихальної практики можна відразу вбити двох зайців. По-перше, волею-неволею змусити себе дихати повільно і уникнути гіпервентиляції легенів. По-друге, відвернути збуджений розум від проблеми, яка викликала бурхливу реакцію, і переключити його на рахунок від одного до чотирьох.

3.РЕЛАКСАЦІЯ ДЛЯ ДІТЕЙ

Питання: З якого віку можна проводити з дітьми (для тривожних, агресивних, відчувають страхи) сеанси релаксації?

Відповідь: Сеанси релаксації можна проводити з дітьми будь-якого віку, будь-якого стану і з будь-якими рисами характеру. Нічого, крім користі, тут не станеться.

 

 

17.05.2022

 

16.05.2022

 

                               ЯК ЗБЕРЕГТИ СПОКІЙ ТА ЖИТИ ДАЛІ У НЕПРОСТИЙ ЧАС ?

Заспокоїтись — одне із найважливіших, але й найтяжчих завдань для кожного з нас.

• Мінімізуйте перегляд новин до одного разу на день

Особливо якщо ви занадто тривожні, новини лише провокуватимуть переживання.

• Спілкуйтеся з людьми

Спілкуйтеся з іншими на ці теми, якщо це вас заспокоює.

Проте якщо ви навпаки відчуваєте тільки стрес після переписки в  чи після дзвінка — мінімізуйте таке спілкування. Переводьте розмову на нейтральні теми.

• Займайтеся звичними справами

Це одна з найголовніших порад. Ми корисні там, де ми є, роблячи те, що ми робимо.

Ідея — не піддаватися паніці, бути кожному та кожній на своєму місці. Тому важливо бути ефективним у тому, що робиш.

• Зберіть тривожний рюкзачок, щоб було спокійніше

Рюкзачки можливо самі по собі не настільки корисні, скільки сама ідея контролю ситуації. Коли ми контролюємо щось — нам спокійніше.

• Допоможіть близьким

Якщо ви хочете відчувати трохи більше контролю, найкраща ідея — допомогти близьким.

Сходіть для когось у магазин, пожертвуйте гроші на якусь активність. Зараз для цього є всі приводи.

• Підтримуйте стосунки з близькими

Близькість — це завжди ресурс. Розмовляти на тему загроз і війни можна, але не варто заглиблюватися, щоб не було застрягання на цій темі.

• Використовуйте техніки релаксації
• Зараз дуже важливо видихати, не панікувати. Це різні техніки релаксації. У Google їх більш ніж достатньо.

Психічне здоров’я
впливає на всі аспекти вашого життя.

Це можуть бути дихальні техніки, медитація, свіже повітря, ходіння вулицею, мінімальне фітнес-навантаження — все, що пов’язане з розслабленням, щоб організм набирався сил та перемикався.

13.05.2022

Поради для батьків : « Як піклуватися про себе в складні часи: розв’язання власних проблем»

Кілька порад щодо того, як розв’язувати  проблеми   https://www.unicef.org/ukraine/stories/solving-problems.

 

 

12.05.2022

 

 ” Як говорити з дитиною про війну”

Війна приносить в життя дітей втрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичну повсякденність та впорядкованість життя. Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків.

Пропонуємо кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.

1. Надавайте інформацію відповідно до віку дитини та подбайте, щоб вона не ретравмувала дитину. 

Діти з найменшого, дошкільного віку, мають право знати, що відбувається у їхній країні, але дорослі також мають відповідальність убезпечити їх від небезпечного контенту. Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівні історії про козаків” тощо). Під час розмови стежте за реакціями дитини та будьте чутливими до її рівня тривоги. Це нормально, якщо ви дуже переживаєте через те, що відбувається, але пам’ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали від дорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над емоціями. Нагадайте, що багато людей наполегливо працюють не лише в Україні, а й у всьому світі, щоб закінчити війну.

2. Дбайте про медіагігієну та медіаграмотність вашої дитини в умовах війни. 

Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їхні запитання до вас. Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у вашої дитини,  звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і якщо вона неточна або неправдива – виправити це. Можна почати з таких запитань: «Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?», «Мені важливо почути твою думку про це…», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше інформації про це?». Навчіть дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне мислення, розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки. Саме тоді, коли дитина запитує, висуває гіпотези, шукає причини – вона мислить, важливо скеровувати дитину та вчити перевіряти знайдену інформацію у різних джерелах, які вважаються достовірними. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з вами чи іншим значимим дорослим, коли захоче.

3. Обмежте потік новин.

Подумайте про те, щоб вимикати новини при дітях дошкільного або молодшого шкільного  віку. Новинний контент наразі є травмуючим для них, може викликати багато занепокоєння та підсилювати тривогу і страх. З дітьми середнього шкільного віку та підлітками ви можете використовувати перегляд новин як можливість обговорити, що відбувається в країні та у вашій громаді зокрема з використанням вищезазначених порад. Також подумайте, як і що ви говорите про ситуацію з іншими дорослими, особливо коли дитина може це чути або бути присутньою під час розмови. Намагайтеся, наскільки це можливо, ввечері, замість перегляду новин з дітьми, робити з ними релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми або читати казки разом.

4. Зосередьте увагу на допомозі. 

Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному. Розкажіть, до прикладу, про роботу волонтерів, які надають підтримку всім, хто її потребує, або про те, що робить територіальна оборона. Якщо дошкільня або дитина молодшого шкільного віку захоче підтримати тих, хто допомагає, намалювавши малюнок, плакат або написавши вірш – підтримайте її у цьому. Підлітки можуть виявити бажання приєднатися до роботи у гуманітарному штабі чи іншій діяльності. Розкажіть їм, як це зробити, і пам’ятайте, що безпека вашого підлітка – понад усе. Відчуття того, що ми всі робимо щось для наближення перемоги, надає відчуття єдності та  приносить стишення і психологічний комфорт.

5. Слідкуйте за станом дитини. 

Оскільки війна триває і новини про воєнні події оточують нас звідусіль, триваючи  нон-стоп, важко зосередитися на чомусь іншому. Водночас ви – батьки, найбільш значимі люди та орієнтир для своєї дитини, а їй вкрай важливо, щоб ви цікавилися й новинами із її життя. Продовжуйте  спостерігати за станом дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як ти почуваєшся?», «Що в тебе нового? Чи ти знаєш, як справи у …(ім’я друга/подруги дитини?«, «Чи є у тебе питання, які б ти хотіла/хотів обговорити?».

6. Подбайте про себе. 

Обмежте своє перебування в мережі та читання новин, наскільки це можливо. Натомість зосередьтеся на якомусь важливому завданні або робіть те, що допомагає розслабитися та відновитися. Діти зрозуміють реакцію дорослих на новини, тому якщо ви справляєтеся з ситуацією – це допомагає і дітям.

 

11.06.2022

                                                          Вправи на зняття м’язового напруження

 

 

 

10.06.2022

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОЛЕГШЕННЯ  ПРОЦЕСУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ У   СОРОМЯЗЛИВОЇ ДИТИНИ

Визначте причини сором’язливості :

Найчастіше сором’язливість – результат реакції на емоцію страху, яка виникла у дитини в певний момент при взаємодії з іншими людьми і закріпилася.

Робота з подолання сором’язливості вимагає обережності і делікатності, так як сором’язливі діти можуть відреагувати на втручання дорослих зовсім не так, як ви очікуєте.

Як себе вести з сором’язливою дитиною:

Розширювати коло знайомств дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості, розповсюджуйте маршрути прогулянок, вчіть його спокійно ставитися до нових місць.

Не варто постійно турбуватися за дитину, прагнути вберегти її від усіляких небезпек, в основному, вигаданих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, попередити будь-які труднощі, дайте їй певну міру свободи і відкритих дій.

Постійно укріплюйте у дитини впевненість у собі, у власних силах.

Долучайте дитину до виконання різних доручень, пов’язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких би сором’язливій дитині довелося вступати в контакт з «чужим» дорослим. Допомогти подолати сором’язливість, сформувати у дитини бажання спілкуватися, потрібно, поки дитина ще маленька, адже з віком сором’язливість може закріпитися, стати стилем поведінки, який ускладнює життя.

Радимо пограти:

Під час ранкової гімнастики виконуйте різні вправи, наслідуючи тварину: потягнутися, як кішка, витягнути шию, як жираф і т. д. Така гра сприяє розкутості.

«Чаклун» зачаклував дитину так, що вона втратила голос. На всі питання вона повинна відповідати лише жестами і мімікою. Гра спрямована на оволодіння невербальними засобами спілкування.

«Казка». Запропонуйте дитині з вашою допомогою придумати казку про людину, яку звати так само, як її, спираючись на значення і звучання імені. Наприклад: Марина – морська казка про дівчинку, яка живе в море. Гра сприяє кращому усвідомленню себе, розвитку вміння говорити про себе без сорому, оцінюванню кращих своїх сторін.

 

 

09.06.2022

Поради батькам дітей з особливими освітніми потребами дошкільного віку

 

Дітям необхідно пояснювати, що відбувається

Це доволі делікатне завдання для батьків. З одного боку, роз’яснити треба, а з іншого – треба пояснити все виважено, щоб у дитини не виникло зайвих страхів і тривог. Адже, так чи інакше,  буде обговорюватись вдома з більшим чи меншим рівнем тривоги. І дитина точно відчує це.

 

 Не залишайте дитину саму вдома

Дитину з особливими освітніми потребами дошкільного віку не можна залишати саму вдома. Так само, як дитина середнього шкільного віку не може доглядати дошкільнятко. У неї ще не сформована відповідальність, а увага може відволіктись на якусь забавку, і буде втрачено контроль за малечею.

Взагалі малих дітей навіть небезпечно лишати самих. Їм в будь-який момент може стати нудно – і тоді вони можуть взятись до якихось заборонених предметів чи занять.

 

Щоденно займайтеся з дитиною

Корекція розвитку дітей з особливими освітніми потребами потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційні заняття продовжувалися під час карантину.

Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, за можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

Корекційні завдання можуть використовуватися під час режимних моментів, організації дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть зовсім незначні.

Якщо дитина втомилася – дайте їй відпочити, або займіть її іншою діяльністю. Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

У дошкільному віці, щоб підготувати дитину до школи, потрібно вчити її розглядати предмети, аналізувати їх, порівнювати за розміром, величиною (великий, маленький, однакові), за формою (коло, трикутник, квадрат), орієнтуватися у просторі (згори-внизу, праворуч-ліворуч, довше – коротше, важче – легше, під, над, між, посередині) на прикладі розташування предметів.

Звертати увагу дитини на характерні ознаки кожної пори року, на добові зміни (ранок, день, вечір, ніч), на погоду (тепло, прохолодно, дощ, сніг, вітер, сонце світить тощо), який одяг потрібно вдягати залежно від погоди та пори року, називати дні тижня, місяці. Визначати пори року та погоду на відповідних малюнках у дитячих книжечках.

Слід розказати дитині про родину: хто старший за віком (тато, мама, бабуся, дідусь), хто молодший (сестричка, братик), хто з них працює, хто навчається, а хто веде домашнє господарство.

Корисно розглядати разом з дитиною дитячі книжечки, аналізувати малюнки, визначати на них об’єкти, місце їх розташування, форму, колір та інше.

Слід також розвивати у дитини елементарні ручні уміння, користуватися олівцем, ножицями; вчити її виготовляти різні вироби; разом з нею виготовляти вироби з паперу, пластиліну, з природних матеріалів. Важливо, щоб дитина отримувала задоволення від виконаної роботи, раділа результатам своєї праці. При цьому дозувати співвідношення між допомогою дитині та мірою її самостійності: завжди мають залишатися для неї посильні завдання для самостійного виконання.

Доцільно влаштовувати домашні виставки зі зроблених дитиною виробів з паперу, з пластиліну, солоного тіста тощо.

Не соромтесь, звертайтеся за порадами до педагогів та психологів закладу дошкільної освіти, інклюзивно-ресурсного центру, інших установ щодо правильності здійснення корекційно-розвиткової  роботи з дитиною вдома в умовах карантину.

Правильно організуйте повсякденне життя дитини

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

Обов’язково забезпечте дитині чіткий розпорядок дня. Складіть (краще разом з дитиною) детальний розклад, що включатиме: сон, прийом їжі, прогулянку, ігру, заняття і звичайні домашні обов’язки. Намагайтеся дотримуватися цього розкладу, незважаючи на бажання дитини постійно від нього відхилятися.

Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Домовтеся з дитиною про правила її поведінки вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначте і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома.

Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

Дитина повинна знати і бачити, що кожний член родини має певні обов’язки перед родиною, виконує певні доручення. Про це потрібно розказувати дитині та залучати її до виконання елементарних доручень: спочатку під керівництвом дорослого класти іграшки на місце, поливати кімнатні рослини, годувати домашніх тварин (кішку, рибок та ін.), прибирати посуд зі столу після їжі, розкладати ложки, ставити чашки.

Дитина має брати посильну участь у прибиранні помешкання, спостерігати за підготовчими роботами до приготування сніданку, обіду, вечері.

Необхідно давати інформацію дитині про продукти харчування, як називаються, хто, як і що виробляє, звідки що береться: овочі вирощують, фрукти — яблука, груші та ін. ростуть на деревах, що можна придбати у магазині (хліб, ковбаси, сир, цукерки та ін.).

Не вдавайтеся до фізичного покарання. Ваші стосунки з дитиною повинні ґрунтуватися на довірі, а не викликати страх. Дитина завжди повинна відчувати вашу допомогу і підтримку. Спільно вирішуйте труднощі, які виникають у дитини в процесі спілкування.

Будьте послідовними і постійними.

Намагайтеся завжди вести розмову спокійно і повільно.

Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

Намагайтеся уникати постійних заборон і окриків – «перестань», «не смій», «не можна» і так далі.

Оскільки точно невідомо, скільки часу буде тривати карантин, не давайте дитині всі іграшки відразу. Дайте одну-дві – і нехай награється вдосталь, тоді можна дати іншу.

Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

 

06.05.2202

Вправи для розвитку дрібної моторики дітей

1. Складання контурів предметів (наприклад, столу, будинку) спочатку з великих, потім з більш дрібних паличок.
2. Складання ланцюжка з 5-10 канцелярських скріпок різного кольору.
3. Вирізання з паперу якої фігури (наприклад, ялинки) правою і лівою рукою.
4. Нанизування ґудзиків, великих намистин на шнурок, а дрібних намистин, бісеру – на нитку з голкою.
5. Сортування бобів, квасолі, гороху, а також крупи (пшона, гречки, рису).
6. Застібання і розстібання ґудзиків, блискавок, кнопок, гачків.
7. Загвинчування і відгвинчування шайби, кришок у бульбашок, баночок.
8. Діставання бусинок ложкою зі склянки.
9. Складання дрібних предметів (наприклад, гудзиків, намистин) у вузький циліндр.
10. Намотування нитки на котушку і змотування її в клубок.
11. Продівання нитки в голку.
12. Пришивання ґудзиків і зшивання матеріалів різними видами швів.
13. Стирання гумкою намальованих предметів.
14. Капання з піпетки в вузьке горлечко пляшки.
15. Надівання і знімання колечка (масаж пальців).
16. Втикання канцелярських кнопок в дерев’яний брусок.
17. Комкання хустки (носовичок взяти за куточок однією рукою і увібрати в долоню, використовуючи пальці тільки цієї руки).
18. Прикріплення білизняних прищіпок до горизонтально натягнутій мотузки.
19. Перебирання чоток або бус одночасно двома руками назустріч один одному і назад.
20. Находження захованих предметів у «сухому басейні» з горохом та квасолею (в пластикових відрах або тазиках).
21. Зжимання і розжимання еспандера.
22. Катання гумових, пластмасових, дерев’яних, поролонових м’ячів з шипами (“їжачків”).
23. Ігри з конструктором, мозаїкою та іншими дрібними предметами.

 

 

 

05.05.2022

Що означає колір, що обирає дитина під час малювання та гри?

 

1. Червоний. Цей колір полюбляють активні та відкриті діти. У них енергія, наче «кипить» у середині, емоції вирують через край. Узагалі червоний — це колір життя та здоров’я. До речі, психологи пропонують, коли дитина хворіє, слід одягати їй одежу червоного кольору, адже вважається, що це допомагає їй швидше одужати. Колір впливає на ті частини головного мозку, що може «дати команду» організму: «Одужуй!»
2. Жовтий.Вибирають діти-мрійники, з творчими здібностями та креативним складом розуму. Ці діти наче теплі, як сонечко, вони здатні дитячу мрію пронести через усе життя й у результаті виконати її.
3. Помаранчевий. Дуже часто помаранчевий колір стає улюбленим для дітей, схильних до гіперактивності, але змушених з певних причин стримувати себе. Тоді, коли діти не мають можливості виплеснути енергію, вони часто обирають помаранчевий колір.
4. Блакитний.Відтінки блакитного для своїх малюнків вибирають спокійні та врівноважені діти. Вони віддають свою перевагу блакитному кольору часто тоді, коли відпочивають та не мають якихось серйозних зобов’язань.
5. Зелений.Цей колір асоціюють зі стабільністю і сконцентрованістю на досягненні мети. Діти, які обирають зелені фарби для малюнків, прагнуть до незалежності й самостійності.
6. Синій. Картини переважно синього кольору малюють діти тоді, коли знаходяться в стані духовного пошуку. Синій викликає бажання в дітей розмірковувати над життєвими ситуаціями. Потрібно знайти час на бесіди з дитиною, щоб дізнатися, що її турбує.
7. Фіолетовий. Діти, які вважають фіолетовий найкращим, — вразливі та чутливі. У них дуже розвинутий внутрішній світ.  Фарбами такого кольору люблять малювати здебільшого дівчатка чи хлопчики, які мають м’які риси характеру. Для таких дітей дуже важлива думка інших людей. Але не варто робити висновки за першим малюнком, можливо, у малюка просто такий настрій після перегляду якогось душевного мультфільму чи переживання особливої сентиментальної ситуації. І це, до речі, стосується кожного кольору.
8. Сірий.На нього малюк нечасто звертає увагу. Він поєднує в собі протилежності білого та чорного. Цей колір вибирають тихі та замкнуті дітки, які можуть перебувати в депресивному стані. Заохочуйте таких дітей розфарбувати свої малюнки в яскраві кольори.
9. Коричневий. Колір, якийобирають діти, здатні вигадувати свій нереальний світ. Де існує шоколадне місто, ліс чи річки кольору шоколаду. Дитині тепло й приємно, але вона знаходиться в стані, наче як сонце під хмарою. Начебто і світиться, але не на повну силу. Можливо, це переживання, що триватимуть тимчасово.
10. Чорний.Колір свідчить про те, що дитина переживає серйозний стрес. Малюк хоче закритися від усіх, як щитом, сховатися від жаху, що його лякає. Допоможіть йому позбутися всіх негативних емоцій  — намалюйте страшний чорний малюнок, що слід розірвати на маленькі шматки, а потім викиньте чи спаліть. Таким чином, можна позбутися непотрібних емоцій.

Психологи часто практикують метод кольорової терапії, за допомогою якої можна розв’язати багато психологічних проблем дитини. Так можна невпевненій дитині допомогти стати активнішою та додати емоцій, запропонувавши використати в малюнку яскраві кольори. А невгамовному малюкові, аби заспокоїтися, потрібно малювати в теплих, спокійних тонах.

Діти, які зазвичай обирають усі кольори веселки, а на запитання, який твій улюблений колір, відповідають: «Різнокольоровий!» — гармонійно розвинена особистість, з абсолютно здоровою психікою! Отже «різнокольорових» усім діточок!

 

04.05.2022

Ігри та вправи на розвиток емоційної сфери дітей

  Гра «Мімічна  гімнастика»

Дитині  пропонується  виконати  ряд  вправ  для  мімічних  м`язів  обличчя. Наморщити  чоло, підняти  брови (подив). Розслабитися. Залишити  чоло  гладким   протягом  однієї  хвилини. Зсунути  брови, нахмуритися (серджуся). Розслабити-ся. Повністю  розслабити  брови, закотити  очі (а  мені  все одно – байдужість). Розширити  очі, рот  відкритий, руки  стиснуті  в  кулаки, все  тіло  напружене ( страх, жах). Розслабитися. Розсла-бити  повіки, чоло, щоки ( лінь, хочеться  дрімати). Розширити  ніздрі, зморщити  ніс (огида, вдихаю  неприємний  запах). Роз-слабитися. Стиснути  губи, примружити  очі ( презирство). Розслабитися. Посміхнутися, підморгнути (весело, ось  я  який!).

Гра «Чарівний  мішечок»

Перед  грою  потрібно  обговорити  з  дитиною який  у  неї  настрій, що  вона  відчуває,  може  ображена на  когось. Далі  дитині  пропонують  скласти  у  чарівний  мішечок  всі  негативні  емоції: злість, образу, сум. Цей  мішечок  з  усім  поганим, що  в  ньому  єсть, викидається. Можна  запропонувати  дитині  самій  викинути  мішечок. Добре, якщо  дорослий  теж  покладе  в  цей  мішечок  свої  негативні  емоції.

Можна  використати  ще  один  «чарівний»  мішечок,  з  якого  дитина  дістане  ті  позитивні  емоції,  які  вона  хоче.

Гра «Малюємо  емоції  пальцями»

Дитині  пропонується  намалювати  свої  емоції  пальцями. Для  цього  потрібно  використовувати  баночки  з  гуашевою  фарбою. Можна  намалювати  свій  настрій  за  допомогою  пальців.

Гра «Різнокольорова  вода»

Дитині  пропонується розфарбувати  воду  в  різні  кольори. Запитайте  в  дитини, як  зробити  «сердиту  воду», «добру», «веселу». Можна  розфарбовувати  воду

Гра «Знайди  м`яч»

Обирається  один  ведучий. Діти  сідають  в  ряд  лицем  до  нього. За  спинами  передається  невеликий  м’ячик  або  інший  предмет. По  виразу  обличчя  та  пози  ведучий  повинен  вгадати,  у  кого  м’ячик. Передача  м’яча  припиняється  після  сигналу.

Гра «Мімічна  гімнастика»

Дитині  пропонується  виконати  ряд  вправ  для  мімічних  м`язів  обличчя. Наморщити  чоло, підняти  брови (подив). Розслабитися. Залишити  чоло  гладким   протягом  однієї  хвилини. Зсунути  брови, нахмуритися (серджуся). Розслабити-ся. Повністю  розслабити  брови, закотити  очі (а  мені  все одно – байдужість). Розширити  очі, рот  відкритий, руки  стиснуті  в  кулаки, все  тіло  напружене ( страх, жах). Розслабитися. Розсла-бити  повіки, чоло, щоки ( лінь, хочеться  дрімати). Розширити  ніздрі, зморщити  ніс (огида, вдихаю  неприємний  запах). Роз-слабитися. Стиснути  губи, примружити  очі ( презирство). Розслабитися. Посміхнутися, підморгнути (весело, ось  я  який!).

Гра «Чарівний  мішечок»

Перед  грою  потрібно  обговорити  з  дитиною який  у  неї  настрій, що  вона  відчуває,  може  ображена на  когось. Далі  дитині  пропонують  скласти  у  чарівний  мішечок  всі  негативні  емоції: злість, образу, сум. Цей  мішечок  з  усім  поганим, що  в  ньому  єсть, викидається.

 

03.05.2022

 

МОВНІ ІГРИ ПО ДОРОЗІ В ДИТЯЧИЙ САДОК

✨ Що з чого складається? Стілець складається зі спинки, сидіння, ніжок. Сорочка складається з рукавів, коміра, кишень, гудзиків.

✨ Хто ким був раніше? Курочка була раніше курчам, а ще раніше яйцем. Риба була раніше мальком, а ще раніше ікринкою. Яблуко було раніше квіточкою.

✨ Що спільного? Що спільного може бути у яблука і кубика? Вони обидва можуть бути червоними. Що спільного у ялинки і кактуса? У них є голки. Що спільного у пташки і літака? У них є крила.

✨ Що станеться, якщо … Що станеться, якщо не закрити холодильник? Що станеться, якщо залишити ввімкненою воду? Вислухайте відповіді дитини. Деяким ви здивуєтеся самі. Така гра розвиває мислення малюка.

✨ Один – багато. Стілець – стільці, лікар – лікарі, людина – люди.

✨ Назви ласкаво. Кіт – котик, будинок – будиночок, машина – машинка.

✨ Я знаю п’ять імен. Дитина плескає в долоні – Таня, Софія, Богдан, Даня, Тіма. Називати можна не тільки імена – назви тварин, квітів, види посуду, меблів і т.д.

✨ Узагальнюємо. Ви називаєте: береза, дуб, клен. Дитина повинна узагальнити – це дерева. Чашка, ложка, виделка – це посуд. Літак, вертоліт, дирижабль – це транспорт (уточнюємо: повітряний).

✨ Антоніми. Найвищий – найнижчий, важкий – легкий, вгору – вниз, чорний – білий.

✨ Асоціації. Називайте дитині предмет, а вона придумує асоціації, які у неї виникли з цим предметом. Наприклад: стакан – скло, білка – горішки, зайчик – морквина, льотчик – літак, книга – картинки.

✨ Консервуємо. Скажіть дитині, що у вас є трилітрова банка, в яку ви будете консервувати всі слова на звук М, наприклад: малина, машина, моль, морква, магазин, міна, морозиво.

✨ Що зайве? Мама каже: «В саду ростуть: яблуко, персик, бегемот, малина». Дитина називає зайве або плескає в долоні, коли почує зайве слово.

✨ Я бачу щось … Я бачу щось червоне – відшукуємо очима всі червоні предмети і називаємо їх. Можна змагатися – хто побачить більше червоних (зелених, круглих) предметів.

✨ Загадуємо слово. Малюк загадує будь-яке слово. Мама за допомогою навідних запитань намагається дізнатися – що це. Наприклад: воно їстівне? У нього є крила? Його любить їсти зайчик? Потім міняємося місцями.

02.05.2022

Поради  для батьків:“25 чудових занять з дітьми”

 

Шановні батькі!

Пропоную вашій увазі підбірку занять для ваших дітей, від сертифікованого психолога Рене Джейна.

Рене Джейн — сертифікований тренер особового зростання і магістр в області прикладної позитивної психології, спеціалізується на розвитку навичок адаптації й стресостійкості дітей і дорослих. Вона перетворює науково обґрунтовані концепції в легко застосовні ігрові техніки.

Рене є автором унікальної терапії дитячої тривожності, які були реалізовані у форматі короткометражних мультфільмів. Вона об’єднала найдієвіші на її погляд адаптивні технології в одній статті. Деякі з них нам давно відомі, але забуті, якісь абсолютно нові, з розряду тих, які так і хочеться випробувати. Сподіваємося, ви знайдете в цьому списку те, що підійде саме вашій дитині. https://moieptashenia.com/1196/

29.04.2022

 

Добірка корисних ігор для дітей: грайте в бомбосховищі, метро і вдома

Повернення до себе:                                                                                              

• Обмальовуємо долоньки фарбами, плескаємо.
• «Привіт, пальчику, як ти живеш?»

Заземлення, почуття опори:

• Вирощуємо «великі ноги».
• Залишаємо відбитки, малюнки стопами і долоньками на піску.
• Малюємо дерева, квіти, кущі — усе з великими і міцними коренями.
• Тремося носами, плечима, ліктями.
• Тупотимо ніжками сильно, як бегемотики, які проганяють хижаків.

Повертаємо відчуття контролю:

• Дати в руки те, що можна пом’яти (пластилін, глину).
• Пограти з конструктором.
• Ліпимо тварину, якої в природі не існує.
• Ліпимо маску і кривляємося.
• Нехай у дитини буде хтось, хто ще менше від неї — улюблена іграшка, лялька, цуценя: хтось, про кого вона дбатиме.

 

Гра «Ти де?» — «Я тут!». Створити «сейф», куди малюк зможе заховати свої страхи у формі зім’ятих папірців, шишок, клаптиків, малюнків.

Гра «Тортик» (Піца). Ця тілесна вправа «заземляє». Важливо, щоб кожна дитина отримала свою частку уваги. Отже, вибираємо, з кого робити «тортик» чи «піцу». Потім шарами різної інтенсивності на підлітка «накладається» цукор, борошно, салямі, сир та все решта. Це чудова вправа на зняття м’язових затисків.

Гра «Рукостискання». Діти вітаються за руку, при цьому не відпускаючи її при стисканні, поки не знайдеться нова людина для стискання іншої руки.

Гра «На щастя — На жаль». Ця класна вправа дає уявлення про те, що вихід зі складної ситуації завжди є. Грають по черзі. Перед підлітком і його друзями озвучується складна ситуація. Наприклад: «В Україні почалася війна». Хтось інший продовжує: «Але, на щастя, вся моя родина ціла». Черга переходить до іншого: «Але, на жаль, мої друзі в іншому місті вимушені три доби поспіль ночувати в бомбосховищі». І далі по колу: «Але, на щастя, українці об’єдналися, як ніколи за часів незалежності». Тобто всі учасники продовжать і закінчать цю ситуацію. Важливо, щоб діти зрозуміли: будь-яка ситуація надзвичайно багатогранна.

Зробіть «Ловця снів» з паличок і кольорових ниток як павутинку. Можна повісити біля місця, де дитина спить, щоб той «ловив» погані сни і не пускав їх до малюка. Шукаємо ресурси для подолання страхів — ліпимо, малюємо, клеїмо янгола-захисника.

Робимо «Штаб». Навіть якщо ви в бомбосховищі, можна зробити «бункер у бункері» — тільки для дітей. У цьому укритті діти ховаються, розповідають один одному секретики, граються з ліхтариками. А можна там заховатись і цілій родині, обійматись, мріяти.

28.04.2022

Поради для батьків дітей з інвалідністю в екстреній ситуації.

Якщо в сім’ї дитина з інвалідністю, то екстрені ситуації і навіть перебування вдома під час війни вимагає значно більше витримки і психологічного ресурсу. Проте, це стосується будь-якої ситуації, коли є дитина з інвалідністю чи особливими освітніми потребами. Тож до всіх порад щодо підготовки до надзвичайної ситуації потрібно включити ще кілька пунктів. Зокрема, до тривожної валізки, окрім базових речей має додатися низка інших речей. Ось про що потрібно пам’ятати батькам, які виховують дитину з інвалідністю:

1. Стратегічна аптечка на 3-4 тижні з найбільш необхідними ліками, особливо якщо стан здоров’я вимагає їх регулярного вживання. Якщо ви цього ще не зробили, то варто створити невеличкий стратегічний запас медикаментів, щоб їх вистачило на 3-4 тижні.
2. Спеціальне харчування для дитини, якщо вона має певні особливості харчової поведінки (суміші, пюре тощо);
3. Засоби гігієни для дітей, які мають труднощі з туалетом: памперси, одноразові пелюшки, засоби від пролежнів та опрілостей;
4. Спеціальне обладнання. Якщо є потреба і можливість, під час евакуації варто взяти спеціальні ліжка, ноші, крісла колісні тощо.

Щодо дітей, які мають розлади аутичного спектру та/або психічні порушення розвитку, тут варто якомога заздалегідь підготуватися до ситуацій, коли будуть чутні вибухи або доведеться спускатися у бомбосховища. Батьки, які пережили такий досвід у 2014-2015 роках радять:

1. Збудувати халабуду з ковдр і подушок у куті будинку чи квартири, де стіна не є несучою і періодично привчати дитину накриватися та перебувати там по кілька (десятків) хвилин там. Якщо буде надзвичайна ситуація, то потрібно сховатися у таке міні-укриття.
2. Навушники для сенсорно чутливих дітей. Користуйтеся ними і привчайте дитину, якщо цього ще не відбулося.
3. Зберігати спокій. Діти з розладами аутичного спектру ДУЖЕ сильно реагують на настрій, поведінку, слова батьків. Вони все віддзеркалюють. Тому найважливіше – самим бути спокійними, впевненими, не панікувати і не появляти ЖОДНИХ надмірних емоцій. Ви маєте бути такими як завжди.
4. Дотримуйтесь режиму дня. Рутина – дуже важлива! Готуйте їжу, прибирайте, читайте книжки – робіть все, що ви робите кожного дня.

 

 

 

27.04.2022

РОЗВИВАЮЧІ ВПРАВИ

 

Нижче наведені вправи спрямовані на розвиток пізнавальної, емоційно-вольової сфери з урахуванням психологічної особливості дошкільнят. Вправи мають подаватися дитині не як навчання, тренування, а як цікаві захоплюючі ігри і починатися словами: «Давай пограємося!»

На початку навчання процес сприяння у дітей досить розвинутий, у них висока гострота зору та слуху, вони добре орієнтуються в кольорах. Однак їхнє сприймання ще надто емоційне, недиференційоване, через що дитина іноді може плутати схожі за написаннями букви чи цифри. Нижче вправи які розвивають спостережливість.

«Запам’ятай послідовність»

Перед дитиною у певному порядку (так, щоб вона не бачила) в ряд викладаються різні картинки або предмети. Дитина деякий час (20-60 сек.) дивиться на них, після чого їх перемішують. Завдання дитини: відновити послідовність.

«Знайди предмет одного кольору»

Дитина, озирнувшись навколо себе впродовж 15-20 сек., повинна назвати якомога більше предметів певного кольору.

Xарактерною віковою особливістю молодших школярів є нерозвинута увага. У них домінує мимовільна увага, спрямована на нові, несподівані та захоплюючі предмети. До того ж увага у молодших школярів, як правило, не стійка. Стійкості та довільності уваги можна досягти такими вправами.

 Вправа 1

Дитині пропонується уважно оглянути кімнату і знайти 6 предметів:

• які містять геометричні фігури (коло, або квадрат, або трикутник);
• які виготовлені з певних матеріалів (дерево чи скло, метал чи пластмаса тощо)

Вправа 2

У журналі чи старій книзі на одній із сторінок закреслювати олівцем або ручкою усі букви «а», намагаючись не пропускати їх. Завдання можна ускладнити, попросивши одночасно із закресленням букви «а», обводити у кружечок всі «к», підкреслювати всі «о».

Поліпшити пам’ять дитини можна, використовуючи певний набір вправ.

Вправа 1

Необхідно заздалегідь підготувати декілька карток з хаотично намальованими на них буквами (5-7-9 букв) чи цифрами від 0 до 9. Картка на декілька секунд (стільки, скільки потрібно, з часом інтервал можна зменшувати) демонструється дитині. Після цього вона по пам’яті на аркуші відтворює картину.

Вправа 2 «Анти час»

Візьміть для початку будь-яку просту дію – приготування яєчні ,чищення зубів тощо. Запропонуйте дитині якомога точніше відтворити послідовність дій і описати їх, але у зворотному порядку, починаючи з кінця. Якщо вам вдасться зібрати кілька дітей і влаштувати між ними змагання – хто краще відтворить відповідь, то ефект гри буде ще більшим. На наступному етапі запропонуйте відтворити значно триваліші події, як-от: футбольний матч, події одного дня або тижня.

Дітям молодшого шкільного віку слід допомагати розвивати мислення: операції узагальнення, порівняння, абстрагування, класифікації, становлення причинно-наслідкових зв’язків. У цьому допоможуть такі вправи.

«Четвертий зайвий»

Дитині називають 4 слова. Вона повинна вибрати «зайве» слово, яке не підходить до інших, а інші назвати одним словом. Наприклад, чашка, миска, черевики, тарілка. Зайве слово – черевики (взуття), а інші предмети – посуд.

«Логічні кінцівки»

Дитині пропонується закінчити речення. Наприклад:

• Лимони кислі, а цукор……. (солодкий);
• Якщо стіл вищий від стільця, то стілець……. (нижчий від столу);
• Якщо 2 більше 1, то 1… (менше 2);
• Якщо сестра старша за брата, то брат …. (менший за сестру).

«Різні функції»

Дитині потрібно придумати якомога більше варіантів використання, можна і незвичного, оригінального, звичайному предмету. Приклад: цеглу можна використовувати як будівельний матеріал, підставку, підпірки, гирі, крейди тощо.

Батьки, навчайте дітей висловлювати свою думку, доводити її, розвивайте в дитині уміння будувати розповідь за картинкою, за планом, за темою.Наприклад, запропонуйте дитині набір слів: театр, магазин, машина, мандрівка в іншу країну, що можуть бути використані для складання невеликих оповідань. Отримавши слово-тему, дитина повинна скласти оповідання так, щоб повністю розкрити зміст вибраного слова.

Головне, приймайте свою дитину безумовно. Не за те, що вона гарна, розумна, здібна, помічник, а просто за те, що вона є.

 

 

 

 

 

 

26.04.2022

 

ВІЙНА ТА ДІТИ.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПЕРЕЖИТИ СТРЕС ЧЕРЕЗ БОЙОВІ ДІЇ.

Діти особливо гостро переживають нинішні події.
Дитяча психіка надзвичайно сприйнятлива. Малята чуйно реагують на
зміни обстановки та поведінки дорослих, але не завжди можуть зрозуміти, що
саме відбувається.
Звісно, за умов війни їм важко зорієнтуватися у ситуації. І гуркітливі
сирени, постійні перебіжки за маршрутом будинок-бомбосховище, вибухи
поблизу, а часом і втрата близьких можуть призвести до важких наслідків.
Спектр порушень, спричинених стресом, у дітей надзвичайно широкий. Туди
входять як давно відомі всім заїкуватість, серцево-судинні захворювання,
нетримання сечі, проблеми зі шлунково-кишковим трактом, так і більш
рідкісні, практично невідомі медицині.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ЗАСПОКОЇТИСЯ

ПІД ЧАС ВОЄННИХ ДІЙ?

Під час критичної ситуації, яка сталася внаслідок ведення бойових дій,
не можна тиснути на дитину, змушувати її розповідати в деталях, що сталося
та як вона себе почуває.
Перша психологічна допомога дітям надається під час надзвичайної
ситуації або відразу після кризи.
В кризовій ситуації діти реагують не так, як дорослі. Вони мають
конкретні потреби залежно від віку та їхнього розташування. Діти Вразливі до
несприятливих наслідків через те, що вони маленькі та соціально і емоційно
прихильні до батьків чи опікунів.
Яким дітям потрібна перша психологічна допомога? Перш за все, вона
потрібна не всім. Як і дорослі, деякі діти дуже добре переносять важкий досвід.
Ваша тактика: спостерігай, слухай, пов’язуй. Більшість дітей добре
відновлюються, якщо вони об’єдналися з батьками чи вихователями.

МОЗ України рекомендує дотримуватись такої тактики: спостерігай,
слухай, пов’язуй. Тобто необхідно прислухатися до дитини, стежити за її
поведінкою та аналізувати, чи відносяться зміни до останніх подій.
Паблік Школа-Інфо дає більш розгорнуті рекомендації.
Його спеціалісти рекомендують батькам зберігати спокій. І
демонструвати його дітям, оскільки вони вловлюють зміни у поведінці
дорослих людей.
Розмовляйте з дитиною та пояснюйте їй свої дії. Вона налякана,
не розуміє, що відбувається, і тому їй треба бути впевненою у батьках.
Поясніть, що зараз дуже важливо слухати дорослих, оскільки вони
допоможуть пережити складний час. Якщо ви бачите, що малюкові складно –
відволікайте його іграшками або рухливими іграми або жартом.
Спробуйте з дитиною дихальні практики. Наприклад, квадратне
дихання: вдих – затримка дихання – видих – затримка дихання.
Не нехтуйте обіймами та поцілунками. Це заспокоює навіть дорослих,
не те що малюків.

 

25.04.2022

Практичні завдання, що допоможуть дитині підготуватися до вивчення предметів у школі

 

Виконання запропонованих завдань сприятиме формуванню у дітей позитивного ставлення до навчання, вихованню впевненості у собі та своїх освітніх можливостях, що є важливою запорукою всебічного розвитку дитини та впевненого засвоєння нею шкільної програми в подальшому.

Вивчаємо дні тижня. Це завдання навчить дитину розрізняти дні тижня та пов’язувати їх із такими поняттями, як «вчора», «сьогодні», «завтра». Під час виконання завдання дитина вчитиметься орієнтуватись у часі, розвиватиме увагу, пам’ять та творче мислення.

Який малюнок наступний. Цей комплект завдань є відмінним помічником у розвитку логічного мислення дитини, адже під час його виконання вона використовуватиме такі логічні прийоми, як аналіз, синтез, порівняння тощо, визначатиме певні принципи та робитиме обґрунтовані умовиводи.

Вивчаємо місяці й пори року. Це завдання допоможе дитині вивчити правильну послідовність місяців року та запам’ятати, які з них належать до календарних весни, літа, осені й зими, а також запам’ятати, за яким порядком змінюють одна одну різні пори року.

Читаємо по складах: завдання. У цьому комплекті завдань застосовується комплексний підхід до навчання читання, адже завдання ілюструє слово, що поділено на склади. Виконання завдання вимагатиме від дитини залучення логіки, зорової пам’яті та просторового уявлення.

Тренуємо логіку: «Житла тварин». Це завдання призначене для маленьких дітей. Воно дозволить потренувати логічне мислення, покращити навички мовлення, збагатити словниковий запас, а також сприятиме розвитку дрібної моторики.

Тренуємо пам’ять. Цей комплект завдань стане одним із засобів тренування зорової пам’яті вашої дитини, а також познайомить її із різноманітними предметами навколишнього світу.

Знайди пару (розвиваємо логіку). Цей комплект завдань покликане сприяти розвитку логічного та абстрактного мислення дитини, а також її уваги та пам’яті. У завданні надано десять малюнків із зображенням різних предметів, розташованих у два стовпчики, але безсистемно. Дитині необхідно з’єднати їх таким чином, аби утворилося п’ять пар.

Домалюй відсутні частини малюнка. Цей комплект завдань допоможе дитині розвинути спостережливість і кмітливість, логічне та творче мислення, уміння робити умовиводи (індуктивні та дедуктивні) й ретельно аналізувати сюжетні елементи запропонованого зображення.

Вивчаємо різні погодні явища. Це завдання дозволить познайомити дитину із різними погодними явищами, потренувати її уяву, фантазію й асоціативне мислення, а також дрібну моторику та вміння підбирати потрібні кольори.

Тренуємо логіку: «Дороги й транспорт». Це завдання дозволить потренувати логічне мислення, покращити навички мовлення та збагатити словниковий запас, а також сприятиме розвитку дрібної моторики.

Вивчаємо чотири частини доби (хлопчик). Це завдання допоможе дитині краще зрозуміти таку одиницю вимірювання часу, як доба та її загальноприйнятий поділ на чотири частини – ранок, день, вечір, ніч, дасть можливість повторити, скільком годинам вона дорівнює, та порозмовляти про щоденні події в житті дитини, що відбуваються в кожній з її частин.

Навчальна розмальовка «У пошуках цифр». Це завдання допоможе дитині вивчити цифри від 0 до 9-ти в цікавій і творчій формі. Для цього їй пропонується малюнок, на якому «заховалися» цифри, при цьому кожна цифра слугує елементом зображення.

Знайди схожі предмети. Цей комплект завдань допоможе навчити дитину робити логічні висновки. Дитині необхідно уважно проаналізувати властивості та належність намальованих предметів до певної категорії та вибрати серед них ті, що мають щось спільне або іншим чином пов’язані між собою, пояснивши при цьому хід власних думок.