30.04.2020 Старша “Б” (Віночок) (Вихователі Башмачнікова О.О., Бородіна Н.В.)

1 Заняття. Художня література.

Тема. Читання казки Василя Чухліба « Зозулин льон».

Мета: ознайомити дітей з авторською казкою; учити слухати і розуміти зміст художнього твору, емоційно сприймати зміст казки; закріплювати вміння відповідати на запитання за змістом твору; розвивати навички елементарного оцінювання поведінки персонажів; збагачувати словник прикметниками та дієсловами; учити запам’ятовувати дійових осіб та послідовність дій; розвивати інтонаційну виразність та імітаційні здібності; спонукати повторювати окремі слова та вирази з відповідною інтонацією; формувати розуміння морального змісту казки; виховувати інтерес до художньої літератури, повагу до праці.

Матеріал: предметні та сюжетні картини із зображенням птахів.

Хід заняття

Психогімнастика «Зозуля»

Облітала я лісок вздовж,

(Махають руками, нібито крилами.)

Ушир і навкосок,

Вперед і навкоси.

Відпочила в холодку,

На кленовому листку.

І росинок з тирличу

(Імітують пиття води.)

Напилася досхочу.

Діти йшли через лісок,

(Ходьба кімнатою.)

Подала їм голосок.

Налічила їм літа: двадцять,

(Стають навшпиньки, руки вгору, дивляться на них.)

Тридцять — аж до ста.

Щоб ні горя, ні біди,

Щоб росли як із води.

Вихователь загадує дітям загадки про птахів та у міру відгадування демонструє зображення птахів.

 

Маленький хлопчик

Стрибнув на стовпчик.

По двору пострибав,

Усі зернятка зібрав. (Горобець)

— Так, це горобець. Як ви здогадалися, що це горобець? Як назвати ласкаво

горобця? Який горобчик? А це хто?

Сама сірувата,

Хода мішкувата,

Горда персона —

Звуть її… (ворона).

— Так, це ворона. Як ви здогадалися, що це ворона? Яка ворона? А це хто?

Стрибає між гілок

Пташина білобока,

Криклива, крадькувата,

А звуть її… (сорока).

— Так, це сорока. Як ви здогадалися, що це сорока? Яка вона? А це хто?

Швидко скрізь цей птах літає,

Безліч комашок з’їдає,

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він на зимує. (Ластівка)

— Так, це ластівка.

— Як ви здогадалися, що це ластівка?

— Як ласкаво її назвемо?

— Яка вона? Що вона їсть?

— Це зимуючий птах чи ні? Ні, це перелітний птах.

— Багато птахів повернулося із теплих країв. Які саме?

— Повернулася і зозуля. Як вона прилітає, то зразу чутно її: «Ку-ку!».

— Послухайте казку Василя Чухліба «Зозулин льон».

Старий  Ведмідь  корчував  пні під нове поле, щоб посадити тут солодке коріння. Стомився, присів на пеньку перепочити. Прилетіла зозуля Зизка, примостилася на дубі.

– Ку-ку! Ку-ку!

Ведмідь задрімав і якийсь час не звертав уваги на зозулю.

– Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку! – не вгавала Зизка.

– Ну й розкукалась! – не витерпів Ведмідь. – І що толку з твого кукання? Соловей уже як співає, то не просто так. Він солов’їху своїм співом розважає, яка пташенят висиджує. І разом з тим оберігає гніздо, попереджає інших птахів – це моя, мовляв, територія.

– А я літаю по всьому лісу і розказую, який вік кожному випаде, – ображено сказала зозуля.

– Вигадки це все! – засміявся Ведмідь. – Хоч одному вгадала? Ну от, мовчиш. Краще б зайнялася якимось корисним ділом. А то літаєш та лише кукуєш. А бобри тим часом греблю будують, дятел у кузні кує, зайці капусту та моркву вирощують, а сорока Чара – та лісову пошту носить. Мурахи ось які маленькі, а все щось майструють.

– Чим же мені зайнятися? – запитала Зизка.

– А це вже ти сама подумай. І Ведмідь знову взявся за роботу. Думала зозуля, думала, а тоді прилетіла до Ведмедя.

– Вирішила я, дядьку Ведмедю, льон посіяти. Тільки ось як мені поле виорати?

– Так і бути, я тобі допоможу.

Виорав Ведмідь поле, а зозуля посіяла льон. Виріс льон високий та тонкий. Вибрала його Зизка, пов’язала у снопики. Потім вона замочила льон у лісовому озері. Повитягувала снопики на берег, повисушувала. Даті треба було льон терти.  Прилетіла зозуля до Ведмедя.

– Треба мені льон терти, та немає терниці.

– Ну що ж, зроблю я тобі терницю.

І таку гарну терницю змайстрував, що тільки льон підкладай, сама тертиме.

Цілими днями не змовкала терниця під крислатою сосною у Золотому бору. Звірі та птахи дивувалися:

– Хто це там витатахкує на терниці?

– Скажу, так не повірите. Зозуля Зизка.

– Та невже? Що ж це з нею сталося?

А Зизка тим часом тіпала льон, вичісувала. М’якенький льон вийшов, гладенький та блискучий, наче шовк. Напряла зозуля ниток, на цівки намотала. Тоді вона знову прилетіла до Ведмедя.

– Треба мені  полотно ткати, а кросен немає

. – Гаразд, зроблю я тобі кросна, – сказав Ведмідь.

З ранку до вечора сиділа зозуля за кроснами. Хутко бігав туди-сюди човник з нитками, стукала ляда.

Наткала зозуля сувій полотна, постелила білити в долині. Гарне полотно вдалося, тоненьке, біле, як сніг.

І врешті Зизка взялася за шитво. Стільки всього нашила – цілу гору! А одного святкового дня, коли всі мешканці Золотого бору відпочивали, полетіла вона по своїх знайомих.

– Це вам фартух ковальський, – сказала дятлові. – Ні, ні, не відмовляйтеся! Ви ж усе в кузні куєте, а хто ж вам новий фартух пошиє?

– Ну й гарний, якраз по мені! – розчулився дятел. – Ще й з кишеньками!

А зайчисі принесла Зизка цілий пакунок.

– Візьміть для зайченят ваших. Як повдягали зайченята штанці полотняні, аж застрибали від радості.

Лісовій поштарці Чарі зозуля подарувала сумку з візерунками – пошту носити.

А вже потому прилетіла Зизка до старого Ведмедя

. – Не знаю, як вам і віддячити. Пошила для вас сорочку з мого  льону.

– Оце діло! – приміряв обновку Ведмідь. – Ну, цю сорочку я тільки на пасіку носитиму. Спасибі тобі, Зизко!

– І вам спасибі!

І зозуля Зизка злинула в небо. Поширяла над Золотим бором, а тоді опустилася на верхівку крислатої сосни й закувала радісно:

– Ку-ку! Ку-ку!

І всі мешканці Золотого бору тепер знали, чому кує зозуля.

Бесіда за змістом казки

— Хто головний герой казки?

— Чому Ведмідь посварив Зозулю?

— Що він порадив їй зробити?

— Чим вирішили зайнятися Зозуля?

— Як ведмідь допоміг Зозулі?

— Як учинила Зозуля?

— Кому Зозуля приготувала подарунки?

— Як ви вважаєте, чому Ведмідь весь час допомагав Зозулі?

— Чому звірі змінили ставлення до Зозулі?

Фізкультхвилинка

Гуси-лебеді летіли,

(Махають руками.)

На лужку спочити сіли,

(Присідають.)

Потім встали, крильця склали,

(Руки до плечей.)

Розминати спинки стали.

(Колові рухи плечима.)

Ніжки обмивали,

(Нахиляються, руки вниз.)

Вгору підлітали,

(Стрибають, руки вгору.)

Хвостик піднімали,

(Нахиляються, руки зчеплені за спиною.)

Шийки повертали.

(Повертають голови.)

Потім гуси потягнулись,

(Глибокий вдих, руки вгору.)

Діти до занять вернулись.

(Сідають за парти.)

Підсумок заняття

— Повернулося багато пташок з вирію. Вони мостять гніздечка. Та пташки, які залишалися з нами, також не ліняться, а збирають гілочки, соломку та будують свої домівки. Коли ви гуляєте, то можете бачити, як працюють пташки.

 

2 Заняття. Ознайомлення з природним довкіллям.

Тема. Зелена краса України.

Мета: продовжувати формувати поняття «ліс», «дерева», «кущі»; закріплювати знання про види лісу; збагачувати знання про рослини лісу, про його значення для людей та живих істот; дати знання про те, що ліс — це унікальна екосистема, сукупність рослин і тварин, які не можуть існувати одне від одного; розвивати діалогічне мовлення, світогляд, інтерес до природи; виховувати інтерес до спілкування, любов до лісу, екологічну культуру, шанобливе ставлення до рослин.

Матеріал: сюжетні картини із зображенням лісу; аудіозапис звуків лісу.

Хід заняття

Психологічний етюд «Привітання з природою»

Доброго ранку, сонечко ясне!

Доброго ранку, земле прекрасна!

Доброго ранку, дерева багряні!

Доброго ранку, квіти духмяні!

Доброго ранку, птахи галасливі!

Доброго ранку, люди щасливі!

Вихователь запрошує дітей до подорожі у весняний ліс.

В подорож цікаву ми вирушаємо,

Багато цікавого у лісі відшукаємо.

Тож вирушати до лісу вже час,

Зелена краса чекає на нас.

— Ми у лісі. Послухайте звуки лісу.

-Що ви чуєте? Що таке ліс? (Ліс — це місце, де ростуть дерева, трави, кущі, живуть різні тварини, птахи, комахи.) Так, ліс, перш за все, — це дерева. Які дерева ви знаєте? Які рослини, окрім дерев, ростуть у лісі? Які тварини живуть у лісі? Назвіть комах, птахів.

-Ліс — це унікальна екосистема. Ліс, як ви сказали, — це багато дерев, рослин, тварин, комах, птахів. Ліс схожий на великий будинок, що має кілька поверхів і підвал — це товща ґрунту, населена тими, хто пристосований до життя у землі. Погляньте на ілюстрацію лісу, спробуйте уявити, кого і що ми можемо побачити в лісі, що почути.

-У кожного мешканця в цьому лісовому домі є своя робота і своє місце. У гусені — місце на листку. Вона поїдає листки. На землі теж саме робить мишка. З’їла одну травинку, другу, знайшла колосок і потягла його в нору. А в стовбурі дерева, під корою — личинка жука-вусача прогризає собі хід. І здається, що ці малі істоти незабаром з’їдять увесь ліс. Тільки цього ніколи не станеться. Ось пробігла по гілці синичка і з’їла гусінь. Ковзнула ласка у мишачу нору — і немає миші. А за синицями, ласками інші мисливці стежать значно більше. Синиць ловлять яструби, ласку вночі може сова підхопити. Отже, усі лісові мешканці взаємопов’язані. Яструбам не прожити без синиць, синицям —без гусені, гусені — без листя, усім разом — без лісу.

У природі рівновага, всім приділена увага:

Заєць має довгі ноги, від лисиці утіка.

Лось має копита, роги, захиститись від вовка,

Черепаха не втікає, бо надійний панцир має,

В їжака колюча шуба, їжачка і вовк не скуба.

— Добре гуляти лісом. Чисте повітря, краса дерев. Якщо в лісі ростуть лише дуби, то це діброва, якщо берези — це березняк, лише сосни — сосновий бір,а ліс, у якому ростуть лише ялини, — це ялинник.

Який ліс називають мішаним? Там ростуть різні дерева. Якщо в лісі ростуть сосни та ялини — хвойні дерева, то він який? (Хвойний) Якщо у лісі ростуть різноманітні дерева, окрім хвойних, то цей ліс називаємо листяним. Ми знаємо, що в лісі багато дерев, кущів, трав’янистих рослин, грибів. А хто живиться тим, що росте в лісі? Окрім різноманітних рослин, у лісі можна зустріти звірів — вони не живуть поряд з людьми і не потребують, щоб їх годували і доглядали, їх називають дикими. Це ви вже знаєте. Як не дивно, дерева також можуть бути дикими.

Вихователь читає оповідання К. Ушинського «Історія однієї яблуньки».

-Ліси — це зелена окраса України, її необхідно відповідно оберігати. Роз-

гляньмо ситуації, у яких діти, гуляючи лісом, могли йому зашкодити.

Ігрові екологічні задачі

Ситуація 1.-Тут уже розпалювали вогнище. Розпалімо і своє, — запропонував Андрій.

-Навіщо тут? Ходімо під дерево, там затишніше! — заперечили дівчатка. Хлопчики пішли туди, куди вони показали, викопали яму, землю відкинули подалі, щоб не заважала.

-Чи порушили діти правила поведінки у лісі? Які саме?

-Вогнища без нагальної потреби не розводять, але, якщо без вогнища не обійтися, використовують старе згарище, щоб не робити нове випалене на землі місце. Якщо згарище відсутнє, готують для нього місце: намагаються охайно вибрати й зберегти дернину, щоб після відпочинку вкласти її назад. Місце для вогнища не повинно бути поруч із сухими деревами. Вогнище завжди ретельно гасять.

Ситуація 2. «Живі іграшки»

1) Марійка та Андрій йшли лісовою стежкою і раптом побачили на землі пташеня, яке не вміло літати. Вони пошукали навколо гніздо, з якого воно випало, але не знайшли і вирішили взяти його із собою.

2) Мишко та Василько були в лісі. Зненацька просто перед ними з’явилася білка. Один із хлопчиків спритно накрив її шапкою.

«Тепер моя будеш!» — із задоволенням сказав він.

— Чи правильно вони вчинили?

— А як би вчинили ви?

— Диких тварин, їхніх дитинчат і пташенят не можна виносити з природного середовища. Житла людей для них чужі. До того ж, пташенят дуже важко вигодувати в домашніх умовах. Тварини, які зростають у неволі, виявляються не пристосованими до вільного життя.

Підсумок заняття

— Сподіваюся, що ви правильно поводитиметеся в лісі, в парку чи у сквері.

Вихователь Бородіна Н. В