23.04.2020 Старша “А” (Живчик) (Вихователі Мойсієнко В.О., Ступак О.В.)

Заняття 1. Музейне.

Тема: « Криниця-журавель».

Мета: ознайомити дітей з традиційною символікою українського народу; формувати уявлення про «криницю-журавель», улюблені квіти та дерева (мальви, калину, вербу). Використовувати легенди та перекази. Виховувати почуття гордості за рідний край, прищеплювати любов до усної народної творчості, до національних звичаїв. Активізувати словник дітей словами: подвір’ я, криниця, джерельце, кухлик, коромисло. Матеріал: макет українського подвір’ я і хати, «криниця-журавель».

Хід:   – У кожного з вас є бабуся. У мене теж є бабуся. Вона дуже старенька і живе в невеличкому українському селі. Там немає багатоповерхових будинків, а стоять невеликі глиняні хатинки, вкриті соломою. І сьогодні я запрошую вас у подорож до нашого села.

А ось на нас чекає хатинка білесенька. Заходьте, дітки, на подвір’ячко , та роздивимось навкруги. Хатинка така чепурненька, бо видно господиня гарна. У народі кажуть: «Хата господинею красна». А хто знає ще прислів’я про хату? («Яка господиня, така і хата». «Хату руки держать».)                                   – Працьовита видно господиня живе у цій хаті, бо вибілила її, квіти намалювала. Не забула й коло хати квітів насадити. – Хто знає, як ці квіти звуться?- Це – мальви. – Якого вони кольору? (Білі,рожеві). – Бабуся так старалася нас зустріти, навіть, лаву доріжкою заслала. Та, мабуть, втомилася і пішла відпочивати. Та нехай спочине, а ми залишимося на подвір’ячку і подивимося, як тут гарно. –  А ось і бабусина старовинна криниця. Вона зроблена з каменю і з дерева. В середині криницю виклали камінням, а зверху обставляли дерев’яними колодами. Каміння брали біля річок, бо воно повинно бути гладеньким, як ваші долоньки. З криниці люди беруть воду. Криниці бувають різні: круглі й дерев’ яні, кам’яні квадратні. – А це – «криниця-журавель». Про цю криницю поміж людей ходить така легенда. Сядьте, діточки, на лаву та послухайте: – Колись у сиву давнину мале хлоп’ я заблудилося у лісі. Захотілося йому пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку криницю, але зовсім знесилився і не міг дістати звідти води. Аж тут  з‘явився у небі журавель. Спустився журавель біля криниці і ,нахиливши свою довгу шию, дістав води з неї.  Хлопчик напився і подякував журавлеві. Це дало йому сили, і хлопчик знайшов стежку додому. Напам’ять про доброго птаха люди й почали ставити біля криниць дерев’яних журавлів, за допомогою яких спускали відро і набирали воду.

-Діти, а хочете себе відчути маленькими журавлями? То підходьте до мене. Журавлі люблять місце , де росте висока трава. Покажіть, як вони ходять. А пограти хочете? (Гра «Довгоногий журавель»)                                                    – А що ви знаєте про журавлів?                                                                               – Восени журавлі відлітають в теплі країни, а весною повертаються додому на батьківщину.                                                                                                        – У народі кажуть: – Журавлі на крилах весну приносять. Хто знає віршика про журавля?                                                                                                   Облітав журавель

Сто морів, сто земель,

Облітав, обходив,

Крила й ноги натрудив.

Ми спитали в журавля:

– Де най краща земля?

Журавель відповідає:

– Краще рідної немає.

І справді, краще і миліше рідного краю немає. – Сідайте на лави та спочиньте і мене послухайте. В народі кажуть : – Де вода- там і життя. Місце для криниці в кожному селі шукали по своєму. Скажімо, дідусь, який знався на цьому, ходив усюди, і де була густа та висока трава, прикладав вухо до землі, слухав , чи шумить вода. Якщо він це чув, там копали криницю. Вода в ній була чиста, холодна і смачна.                                                                                   – А  для чого людям потрібна вода? Що нею роблять? (Так, її п’ють, нею миють, перуть, використовують для приготування їжі )                                         – Як ви гадаєте, чи в кожному дворі стояла криниця? Справді, раніше на все село могло бути одна або дві криниці.                                                                        – А ви хочете відвідати води з криниці? То ходімо принесемо водиці.              – Господиня брала коромисло, віщала дерев’яні відра та йшла до криниці. (Діти допомагають зробити те саме, промовляючи, що вони роблять. Підійщли до криниці).                                                                                                                        – Ой, люба криниця,                                                                                                              Дай нам водиці,                                                                                                   Щоб здоров’я мати,                                                                                                                            Людей шанувати.                                                                                                       А тобі – відерце,                                                                                                        Соснове серце                                                                                                                       З дном дубовим,                                                                                                                              З обручем ясеновим.                                                                                                                 Дістаю з криниці заздалегідь приготовану воду, подаю з кухлика, промовляючи:                                                                                                                       Із криниці-студениці,                                                                                                            Що під вишнею в саду,                                                                                                          Я водиці-льодяниці                                                                                                               У відерце наберу.                                                                                                                 Дам напитися, освіжитися                                                                                                       Я малятам холодку.                                                                                                               Їм водиця-льодяниця                                                                                                         Буде завжди до смаку. – Чи смачна вода? (Діти п’ють і дякують) – З криниці вода завжди холодна й чиста, тому що з землі б’є джерело. Смачнішої води, ніж джерельної, немає ніде. Хто бачив де-небудь таке джерело? (Дитина читає вірш М.Чепурної)                                                                                             -Лісове джерельце,                                                                                                       Добре в нього серце.                                                                                                      Всім дає водиці:                                                                                                                І звірятку й птиці,                                                                                                          Дереву й травині,                                                                                                             Квітці і людині,                                                                                                                         І тому не мліє,                                                                                                    Дзюркотить, радіє.                                                                                                                   Із лісів дзвінкою                                                                                                               Витіка водою.                                                                                                                            – Діти, ви, мабуть, помітили, що коло криниці росте?(Калина) Завжди біля води садили якесь дерево – чи калину, чи вербину, чи вишнину. Давайте і ми на згадку про цю днину посадимо ось тут вербину. (Садимо вербину , поливаємо її).       – Сядьте, діточки, тихенько і послухайте, що я вам розповім. – У однієї дівчинки Галинки був товариш Іванко. Пішли вони одного разу до річки. Світило сонечко, трава зеленіла, пташки співали. Зрізав Іванко гілочку з верби і вирізав з неї сопілочку. Прикрасив її і почав на ній грати, а Галинка танцювати.  – А ви хочете пограти?(Грають, співають «Я зроблю сопілочку» Т.Коваля). – Молодці, дітки, гарно співали.  – А тепер час додому вирушати, хоч бабусю ми так і не побачили, але ми ще до неї приїдемо в гості.

Вихователь Ступак О.В.

Вам може бути цікаво...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.