07.04.2020 Поради інструктора з фізкультури (Інструктор з фізкультури Бузун Ю.О.)

by dn13adm · 7 Квітня, 2020

Основи техніки гімнастичних вправ

План

Загальні поняття – техніка, структура, основи, деталі техніки, удосконалення техніки.
Класифікація та загальна характеристика гімнастичних вправ.
Характеристика акробатичних вправ та вправ на приладах.

У практиці фізичного виховання використовується велика кількість різноманітних гімнастичних вправ, які відрізняються між собою, як формою, так і змістом. Зміст гімнастичних вправ утворюють всі ті рухи й операції, які входять до тої чи іншої вправи з тих складних багатогранних процесів, які відбуваються в організмі під час виконання вправи.
Техніка виконання гімнастичних вправ – це найбільш раціональні способи виконання вправ і полягає вона в поєднані рухів окремих частин тіла , або всього тіла відносно опори, або приладу ( підлога, перекладина).
Техніка виконання гімнастичних вправ буває „ стандартна” і „ індивідуальна”.
„стандартна” – характеризується раціональною основою виконання вправи притаманною багатьом виконавцям.
„ індивідуальна” – це можливі відхилення у деяких елементах виконання, які не спотворюють основу вправи.
Структура руху – це повний внутрішній зв’язок між окремими елементами рухів, що зумовлені виконанням всіх частин рухів, як єдиного цілого в просторі і в часі. Виходячи з загальних особливостей гімнастичних вправ і конкретних особливостей спортсмена слід визначити, які вимоги є основними для певної вправи взагалі, а які лише для цього спортсмена.
Досконала техніка дає гімнасту можливість економно виконувати різні рухи.
У практичній роботі розрізняють такі компоненти техніки:
– основу техніки;
– визначальну ланку техніки;

деталі техніки.
основа техніки — це сукупність тих ланок і рис структури рухів,які необхідні для вирішення рухового завдання у певний спосіб. Основа техніки складається з рухів, зумовлених структурою рухових дій, вона являє собою сукупність найтиповіших ознак техніки. Індивідуальна техніка гімнастичних вправ у кожного гімнаста проявляється не у відступі від її основного механізму, а в різних варіантах виконання елемента і в різному виконані окремих деталей техніки.
визначальна ланка техніки – це найважливіша частина способу вирішення рухового завдання;
деталі техніки – це другорядні особливості руху, які не порушують його структури. Вони можуть видозмінюватися залежно від індивідуальних особливостей гімнаста і рівня його майстерності.

Фази виконання гімнастичних вправ.

Підготовча: створює найсприятливіші умови для виконання рухів основної фази.
Основна фаза: рухи в цій фазі спрямовані безпосередньо на вирішення основного рухового завдання. Найважливішим у цій фазі є раціональне використання зусиль у потрібному місці, напрямку і в необхідний момент.
Заключна фаза: рухи спрямовані на успішне закінчення вправи і полягають у пасивному згасанні або активному гальмуванні рухової дії, або створені необхідних умов для переходу до виконання наступного елементу.
Всі фази виконання вправ взаємопов’язані і взаємозалежні. Чітке виконання елементів – результат узгодження всіх цих фаз.

Гімнастичні вправи класифікуються:

За анатомічним характером елементарних рухів.
За характером м’язових зусиль.
За структурою рухів.

Виходячи з характеру роботи рухового апарату і дії на тіло спортсмена певних фізичних закономірностей ,гімнастичні вправи поділяють на три групи:

Статичні і динамічні.
Махові і силові.
Стрибкові.

1.Статичні вправи пов’язані з утриманням різних поз на приладах і на підлозі. Частина вправ потребує збереження стійкості тіла ( стійки на руках), інші вправи потребують гнучкості (шпагати), певні вправи зумовлені великим м’язовим зусиллям .
При виконані висів тіло гімнаста перебуває в стані стійкої рівноваги, а в упорах – не стійкої рівноваги. Чим вище підняте тіло гімнаста над опорою, тим воно менш стійке.
до вправ у висі відносять:
– виси змішані з опорою об підлогу;
– виси змішані з опорою об прилад;
– виси вертикальні;
– виси горизонтальні.
До вправ в упорі належать:
– сіди і упори змішані;
– упори вертикальні;
– упори горизонтальні;
– стійки.
До динамічних вправ належать різні переміщення тіла з одного положення в інше (швидке, або повільне опускання, підйом махом, або силою, оберти). У цих вправах ізотонічний режим чергується з ізометричним.
Динамічні вправи поділяються на переміщення тіла вгору, униз, вперед, назад, убік, по колу. Під час переміщення тіла вгору діють сили, що долають земне тяжіння, а під час переміщення вниз – поступальні. В усіх інших випадках ці сили чергуються.

Силові вправи виконуються за рахунок сили без істотного впливу кінетичної енергії.
Складність силового елемента залежить від величини необхідної м’язової тяги та від потужності м’язових груп, які цю тягу повинні забезпечити.
Махові вправивиконують в основному за рахунок кінетичної енергії. Вони розрізняють:швидкість рухів, наявність великих і швидкозмінних внутрішніх і зовнішніх сил, раціонального використання енергії тіла і його частин, яскраво вираженим перемінним характером. Більша частина елементів і зв’язок спортивної гімнастики відносять до махових вправ.
До стрибкових вправ належать опорні стрибки, стрибки акробатичні , прості стрибки у вільних вправах та на колоді, зіскоки. Ця група вправ характеризується активним енергійним відходом від опори, наявністю безопорної фази і фази приземлення. Всі стрибки поділяються на опорні і не опорні (прості).
не опорні (прості):
– у висоту з місця або з розбігу,
– у довжину з місця або з розбігу,
– у глибину,
– з трампліна,
– через скакалку.
опорні: прямі– виконуються через коня в напрямку розбігу, руки ставляться на опору одночасно після відштовхування, рух тіла гімнаста отримує протилежне обертання назад( ноги нарізно, зігнувши ноги, льотом).
– Стрибки переворотом вперед. Спортсмен виконує польот над конем з переворотом вперед через голову і відштовхується від ближньої або дальньої частини приладу.

– Стрибки з переворотом в сторону. Спортсмен після відштовхування ногами здійснює переворот на 90 з обертом передньо-задньої осі тіла, відштовхування руками виконується послідовно.
– Стрибки переворотом з поворотом. Виконується з поворотом на 90, 180 гр. в першій фазі польоту (рондат, сальто назад в групуванні).
– Комбіновані стрибки. Поєднують в собі структурні ознаки стрибків. Вони характеризуються незвичайною першою фазою польоту ( поворот на 360 до поштовху руками, з розбігу півтора сальто вперед до поштовху руками) і не звичайним поштовхом рук ( стрибки з подвійним поштовхом рук).
Бокові стрибки: боком, кутом прогнувшись , вони мають прикладне і допоміжне значення.
Акробатичні вправи діляться на три групи.

Стрибки
Балансування.
Кидкові вправи.

Класифікація акробатичних стрибків побудована по принципу структурної схожості елементів з врахуванням таких суттєвих ознак, як напрямок головного обертального руху (оберт вперед, назад, в сторону). Ступінь оберту по сальто, ступінь повороту тіла в без опорному положенні. Основною ознакою по якій акробатичні стрибки відносяться до тієї або іншої групи є зміст дій гімнаста в без опорних фазах:
– прості;
– комбіновані.

Балансування.

Надана група об’єднує акробатичні вправи, в основі яких лежить збереження власної рівноваги чи рівноваги одного чи декількох партнерів. Вправи в балансуванні поділяються на три підгрупи:

Одиночні вправи — стійки, мости і шпагати.
Парні вправи — один партнер (нижній) не тільки зберігає власну рівновагу в різноманітних положеннях, але і підтримує рівновагу іншого (верхнього) партнера.
Групові вправи — піраміди в трьох, в чотирьох, в п’ятьох .

На заняттях з гімнастами-початківцями необхідно приділяти багато уваги вивченню акробатичних вправ, а потім вже переходити до навчання на приладах.
Щоб успішно вивчити акробатичні стрибки, учням необхідна добра загальна і спеціальна фізична підготовка. Для цього використовується ходьба, біг, загально розвиваючі вправи, рухливі й спортивні ігри, різні естафети з бігом і стрибками. Велику увагу слід приділяти вправам, які зміцнюють сухожилля (променево-зап’ястний і гомілковий суглоби), розвивають гнучкість (рухливість у суглобах), а також швидкість бігу і стрибучість. У кінці кожного тренування рекомендується виконувати серії стрибкім вгору (по 5. ..10 стрибків у темпі зі змахом руками), поступово кількість, стрибків і серій збільшуючи. Одночасно починати вивчення найпростіших акробатичних вправ: групування, перекати вперед і назад, перекиди вперед і назад, найпростіші види стійок, міст, шпагат, переворот убік.
Далі вивчаються: перекиди, переворот з голови, переворот вперед на одну, на дві ноги, рондат. Особливу увагу приділяють вправам: курбет, підскок, вальсет. Після того, як будуть виконані завдання початкової підготовки, гімнасти вивчають основні акробатичні стрибки: переворот назад (фляк), сальто вперед і назад, та його різновиди тощо. Потім засвоюються стрибки великої складності.

Кидкові вправи.
В основі цієї групи вправ лежить кидок і ловля одного партнера іншим чи декількома партнерами.

Вільні вправи.
Поділяються на дев’ять структурних груп.

Стрибки. До цієї групи входять акробатичні стрибки і стрибки гімнастичного і хореографічного характеру.
Перевороти, які виконуються без фази польоту.
Перекати — це елементи з послідовним доторканням опори частинами тіла.
Перемахи ногами — типовий гімнастичний елемент вільних вправ. Поділяються на прямі і кругові.
Повороти. В групу об’єднуються повороти, які виконуються на ногах, на руках, в змішаних упорах.
Хореографічні елементи — рухи класичного, народного, характерного і сучасного танцю.
Елементарні рухи — зв’язковий ланцюг для об’єднання складних елементів і частин руху.
Рівновага – це група статичних елементів, трудність яких в утриманні точного положення тіла на зменшеній площі опори.
Пози поділяються на елементарні і комбіновані положення, а також силові елементи. Основна трудність поз міститься в умінні зберігати точне положення тіла на протязі 1-2 сек.

Вправи на коні.

Всі вправи на коні поділяються на два основних класи: кругові і маятникоподібні рухи.Кожен з класів руху поділяється на структурні групи, визначені по ознакам орієнтації і переміщенню тіла гімнаста відносно снаряду.
Рухи без переходів і поворотів — для цієї структурної групи характерно виконання вправи в одну сторону, без зміни опори снаряд (прості круги, схрещення і др.)
Рухи з переходами виконуються з переміщенням по снаряду в сторону, вперед або назад, але без поворотів (переходи, «протиходи»).
При рухах з поворотами і переходами гімнаст змінює положення на снаряді шляхом повороту навколо однієї руки (виходи і входи) або навколо передньо-задньої осі тіла, розміщеного практично горизонтально обличчям до опори (круги прогнувшись).
Рухи з поворотами навколо поздовжньої осі складають четверту групу рухів на коні.
При навчанні на коні використовується в основному цілісний метод. Але за допомогою тренажерів і пристосувань часткового або повного розвантаження гімнаста при довільних рухах. Навчання проходить більш успішно при наданні цілеспрямованої допомоги при фіксації окремих положень тіла за допомогою партнерів і при проведенні по всьому руху ніг. Окремі ланки складної навички слід засвоювати на комбінованих приладах. У такому разі полегшені умови опори дозволяють багаторазово повторити рухи, добиватися збільшення амплітуди махів ніг і уточнення ритму докладання зусиль м’язів тулуба і ніг.
При складанні системи технічної підготовки гімнаста слід керуватися структурною подібністю і дотримуватися заданого порядку:
– спочатку вивчають основні (профілюючі) рухи, які допоможуть швидше зрозуміти закономірності техніки всіх наступних рухів тієї ж структури;

круги обома ногами і маятникоподібні махи розучують паралельно, але н різних частинах заняття чи навіть у різних заняттях: спочатку тільки махи, а потім тільки круги або у зворотному порядку;

після надійного оволодіння технікою рухів обох структур вивчають переходи від махів до кругів і навпаки.