02.04.2020 Поради інструктора з фізкультури (Інструктор з фізкультури Бузун Ю.О.)

 Вправи спортивного характеру для дошкільників

Великий інтерес для дошкільників становлять вправи спортивного характеру: плавання, велосипеді, ходьба на лижах, городки, бадмінтон, настільний теніс. Спортивні вправи сприяють зміцненню основних м’язових груп, розвитку кісткової, серцево-судинної, дихальної, нервової систем. Вони розвивають психофізичні якості (спритність, швидкість, витривалість тощо), а також формують координацію рухів, ритмічність, орієнтування в просторі, функції рівноваги. Під час занять на свіжому повітрі, при різній температурі повітря у відповідному одязі у дитини підвищуються захисні сили організму і обмінні процеси в ньому. Крім того, заняття спортивними вправами сприяють пізнанню дітьми явищ природи, вони набувають поняття про властивості снігу, води, льоду, ковзанні, гальмуванні; пристрої велосипеда і т.д. У дитини значно розширюється словниковий запас, розвиваються моральні якості: товариська взаємодопомога, дисципліна, узгодженість дій у колективі, сміливість, витримка, рішучість та інші властивості особистості. Доглядаючи за фізкультурним інвентарем, дитина набуває трудові навички, привчається до ощадливості, акуратності.

Вправи спортивного характеру проводять одночасно з усією групою (плавання, ходьба на лижах та ін.) або з кількома дітьми (городки, бадмінтон, велосипед) під час ранкових і вечірніх прогулянок. Визначаючи їх місце в режимі дня, вихователь ураховує всі фізкультурні заходи та інші види діяльності дітей протягом дня, їх вік, фізичну підготовленість, стан здоров’я, умови, в яких відбувається навчання даного виду вправ. Усе це потрібно для правильної організації комплексного використання всіх засобів усебічного фізичного розвитку дітей. Доцільно протягом тижня чергувати різні види вправ спортивного характеру. Наприклад, діти тричі на тиждень катаються на ковзанах, в інші дні з ними проводиться ходьба на лижах. Коли діти оволодіють технікою виконання спортивних вправ, бажано застосовувати їх у комплексі (по два — три). До комплексу входять різні за руховим змістом та технічною складністю вправи. Наприклад, улітку частина дітей старшої або підготовчої до школи групи катається на велосипеді, інші — грають у бадмінтон, настільний теніс або городки. Вихователь при цьому приділяє більше уваги тій підгрупі, де потрібна його допомога щодо організації дітей для виконання окремого виду вправ. При комплексному застосуванні вправ легше враховувати індивідуальні можливості дітей та їхні інтереси. Кожний може обирати ту вправу, яка йому до вподоби. Ураховуючи, що виконання вправ спортивного характеру займає лише частину часу, відведеного на прогулянку, необхідно передбачити й інші види діяльності дітей: рухливі й творчі ігри, спостереження за природою тощо. У дні занять фізичною культурою вправи спортивного характеру доцільно проводити через 20–30 хв після початку прогулянки, після проведення спостережень за природою, творчих ігор, праці на ділянці. За 10–15 хв до закінчення прогулянки бажано припинити виконання спортивних вправ, щоб діти заспокоїлися. Під час ранкової прогулянки проводяться такі вправи спортивного характеру, які викликають у дітей найбільше фізіологічне навантаження, а саме: катання на велосипеді, ковзанах, лижах, плавання. Після виконання таких вправ діти потребують тривалого відпочинку (післяобідній сон), для поповнення витраченої енергії. Під час вечірньої прогулянки вправи спортивного характеру проводяться у першій її половині, коли працездатність дошкільнят після денного сну поступово підвищується (до 16–17 години). У другій половині прогулянки дітям пропонують ігри середньої рухливості або з різноманітними посібниками (м’ячі, будівельні матеріали тощо). Для проведення того чи іншого виду вправ спортивного характеру треба підготувати відповідний інвентар (лижі, велосипеди, ковзани з черевиками тощо) і спеціальне місце на майданчику.

Катання на гойдалках, каруселях . Ці види фізичних вправ розвивають вестибулярний апарат, зміцнюють м’язи, удосконалюють психофізичні якості. У дошкільних освітніх установах використовуються гойдалки різних конструкцій (індивідуальні, парні та групові). На другому році життя дитині рекомендуються індивідуальні гойдалки типу: конячки, качечки, зайчики і ін Дитині молодшого дошкільного віку рекомендуються гойдалки більш складного типу: гойдалка-драбинка, крісло, човник; гойдалки-лави з фігурними боками. Гойдалки можуть бути у вигляді іграшки – літак, кінь. Для старших хлопців набувають гойдалки типу: літак, коні. Під час прогулянок дитина гойдається на гойдалках і гойдалках, до положенні сидячи і стоячи. Гойдалки прикрашають сюжетними фігурками «Кіт у чоботях», «Кумедний каченя» . Гойдалки широко використовуються в роботі з дошкільнятами. Вони не тільки досить ефективно розвивають дитину фізично, але і доставляють йому велику радість. Гойдалки доступні всім, починаючи з дитячого віку. Хитання на них приносить неоціненну користь для здоров’я. Дитина, котра сидить на них, втягується в рух в напрямку хитання. Коли цей напрямок починає змінюватися на зворотне, його тіло отримує відчутний поштовх, як при раптовому гальмуванні або прискоренні транспорту. Ритмічні, наступні один за одним поштовхи як би «збовтують» кров і тканинну рідину, надають м’яку масажує дію на внутрішні органи і тканини організму дитини. Фізіологічна дія поштовхів полягає також і порушення внутрішніх рецепторів тіла, пов’язаних з центральною нервовою системою. Ефект від хитання посилюється, якщо тіло хитного розслаблене. Саме при такому стані тіла коливання його внутрішніх органів і тканин збуджують найбільшу кількість рецепторів. Всі ці процеси відбуваються практично при повній відсутності енергетичних витрат організму, зовнішня робота якого буде мінімальною. Енергія вивільниться і піде на внутрішнє облаштування організму (Е. М. Яшин). Кругове обертання на каруселях подобається дитині. Воно розвиває вестибулярний апарат, орієнтування у просторі. Групові каруселі мають загальну майданчик. Дитина розташовується на стільчиках, фігурах або на підлозі. Деякі каруселі дитина сама приводить у рух; він схоплюється на неї, коли вона починає обертатися. У зимовий час використовується санна карусель і карусель на ковзанах. Обертання на каруселі дозується. Педагог стежить за дотриманням дитиною правил катання на каруселі.

Їзда на велосипеді відіграє значну роль у вихованні у дитини уміння зберігати рівновагу, координувати руху, розвиває швидкість реакції на зміну навколишнього місцевості, дороги (нерівність дороги, перешкоди, які потрібно об’їжджати, та ін.) У дитини розвиваються м’язи ніг, ритмічність, орієнтування в просторі. Велосипед повинен відповідати росту дитини. У дошкільних установах частіше купуються універсальні велосипеди, тобто триколісні, які без праці можна переобладнати в двоколісні. Зміна висоти сідла при переобладнанні велосипеда з триколісного в двоколісний виробляють з урахуванням росту дитини. На ділянці дошкільного закладу відводиться місце, де діти могли б їздити, не заважаючи іншим, не зіштовхуючись з ними. Бажано, щоб це була рівна і досить широка доріжка приблизно 50 м завдовжки і 3 м шириною. Якщо є невелика, покрита асфальтом майданчик, то можна скласти вправи по їзді на велосипеді з закріпленням знань про правила пересування пішоходів і велосипедиста на вулиці. Для цього можна використовувати імпровізований перехід, обладнати світлофор, поставити необхідні дорожні знаки, зробити відповідну дорожню розмітку. Педагог, навчаючи дитину, повинен показати йому велосипед, пояснити, як його вести: 1) поставити велосипед з правої сторони; 2) взятися руками за кермо, трохи зрушитися убік, щоб педалі не заважали при ходьбі; 3) здійснюючи поворот, кермо потроху вивертати в ту сторону, в яку необхідно направити велосипед. Після цього показу діти по черзі ведуть велосипед по доріжці, роблячи повороти вправо і вліво. Ознайомивши дітей з тим, як потрібно вести велосипед поряд з собою, вихователь вчить їх сидіти і їздити на ньому, природно дотримуючись необхідні правила безпеки. Дитині пояснюють: необхідно встати ліворуч від велосипеда, взятися руками за кермо, правою ногою перемахнути через сідло і опустити її на педаль. При цьому масу тіла також перенести на педаль, потім відокремити ліву ногу від землі і сісти на сідло. Дитину навчають їхати прямо вперед, при цьому педагог притримує велосипед за сідло, даючи можливість дитині проїхати 15-20 м у заданому напрямку. Необхідно навчати дитину їздити у вказаному напрямку, виконуючи різні завдання: об’їжджати перешкоди, проїхати «тунель», проїхати між двома накреслені лініями. Дуже корисно навчати їздити, змагаючись. З цією метою проводяться ігри-естафети, ігри-змагання «Хто перший?», «Хто швидше?» . Спочатку водінню велосипеда відводиться 8-10 хв, а потім, коли діти засвоять техніку водіння, цей час можна продовжити до 20-30 хв. Діти вчаться їздити по колу, дотримуючись черговості.

Бадмінтон – спортивна гра з воланом і ракетками, насичена різноманітними рухами та комбінаціями. Мета гри – не допускати падіння волана на своєму майданчику і приземляти його на стороні супротивника. Простота правил, дає можливість грати на будь-якій невеликій площадці, галявині, пляжі і т. п.

Перед проведенням гри дошкільника знайомлять і вчать : з воланом; як тримати ракетку; зі стійками і переміщенням; з подачею; з ударами. Дошкільників ознайомлюють з якостями волана: його вагою, розміром, вчать визначати швидкість волана після удару, залежність швидкості польоту від сили удару. Для цього проводяться вправи та ігри з воланом, а також з ракеткою і воланом. Ракетку тримають правою рукою (або тієї, якій зручніше) чотирма пальцями знизу, а великим пальцем зверху, точно так само, як молоток за кінець ручки. Дошкільник розташовується обличчям до сітки, ноги трохи зігнуті. Вага тіла розподілена рівномірно на передній частині стопи. Плечовий пояс злегка зміщений вперед. Ракетка в зігнутою у лікті руці розташована на рівні стегна. Гравець переміщається по майданчику бігових або дрібними приставними кроками. Основні вимоги до переміщення швидкість, легкість, своєчасність. При подачі волана потрібно встати в центр поля лівим боком до сітки, ліву ногу ставити вперед, переносити вагу тіла на праву ногу. Волан тримати лівою рукою за пір’я. Рука з ракеткою зігнута в ліктьовому суглобі і відведена назад-вгору. Гравець вдаряє в ковпачок волана сіткою. Після подачі дошкільник повертає тулуб до сітки, одночасно переносячи вагу тіла з правої ноги на ліву. У бадмінтоні удари виконуються різноманітними способами. Їх прийнято ділити на удари праворуч і удари зліва. При ударах праворуч до волану звернена долонна поверхня кисті, при ударах зліва – тильна. Удари праворуч і удари виконуються зліва зверху і знизу.

Вам може бути цікаво...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.