Лікарня - лікувально-профілактичний заклад, що надає спеціалізовану медичну допомогу приходять хворим, а також хворим на дому.
Поліклініка відрізняється від амбулаторії (див.) великим обсягом діяльності і більш спеціалізованою допомогою (кількість спеціалізованих і допоміжних кабінетів для надання кваліфікованої медичної допомоги в поліклініці значно більше).
В СРСР є поліклініки двох типів - злиті з лікарнями (див.) і самостійні.
До складу поліклініки входять спеціалізовані кабінети (відділення): терапевтичний, хірургічний, акушерсько-гінекологічний, офтальмологічний, оториноларингологічний, неврологічний, дерматовенерологічний, травматологічний. У великих поліклініках, крім того, є кабінети: кардіо-ревматологічний, ендокринологічний, онкологічний, туберкульозний, стоматологічний, підлітковий, кабінет інфекційних захворювань та ін Допоміжними кабінетами (відділеннями) є: рентгенівський, фізіотерапевтичний, функціональної діагностики, процедурний; лабораторії, які проводять біохімічні, клінічні, бактеріологічні та інші дослідження.
До складу поліклініки входять реєстратура, довідковий відділ, адміністративно-господарська частина, а також кабінет статистики, бібліотека, медичний архів. Поліклініка включає також здоровпункти (лікарські та фельдшерські) на підприємствах, в ПТУ, вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.
У поліклініці надають першу медичну і невідкладну допомогу при гострих і раптових захворюваннях, травмах та отруєннях; здійснюють лікування амбулаторних хворих і хворих на дому із забезпеченням необхідних випадках госпіталізації; проводять протиепідемічні заходи (профілактичні щеплення, виявлення інфекційних захворювань, динамічне спостереження за особами, що були в контакті з заразними хворими, і за реконвалесцентами, сигналізація в необхідних випадках в санепідстанцію та ін).
Робота поліклініки будується з диспансерного методу (відбір осіб, які підлягають динамічному спостереженню, спеціалізоване лікування, систематичне вивчення умов праці та
побуту населення). В поліклініці проводяться профілактичні заходи, які в поєднанні з лікувальною роботою є основним завданням поліклініки і відіграють вирішальну роль у зниженні захворюваності серед населення.
У поліклініці проводиться динамічне спостереження (попередні та періодичні проф. огляди) за станом здоров'я робітників промислових підприємств, а також робітників-підлітків та учнів ПТУ. Проводиться відбір хворих, які потребують санаторно-курортному лікуванні.
Важливою частиною роботи поліклініки є експертиза тимчасової непрацездатності хворих, звільнення їх від роботи у необхідних випадках, своєчасне направлення на МСЕК осіб з ознаками стійкої втрати працездатності.
Персонал поліклініки проводить заходи щодо організації санітарно-освітньої роботи серед населення, що обслуговується, та робітників промислових підприємств, залучає громадський актив району для надання допомоги поліклініці; веде статистичний облік діяльності фахівців поліклініки та показників здоров'я населення; складає звіти за формами, затвердженими ЦСУ СРСР; проводить систематичний аналіз статистичних даних, що характеризують діяльність поліклініки, зокрема аналіз загальної захворюваності та захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.
У поліклініці систематично проводяться заходи з підвищення кваліфікації медпрацівників. З поліклініки лікарів направляють у стаціонар за системою чергування (на час роботи лікаря в стаціонарі його повністю звільняють від роботи в поліклініці, а потім лікар повертається знову на свій лікарський ділянка). У поліклініці організовуються семінари. Лікарі поліклініки підвищують кваліфікацію на курсах в інститутах удосконалення лікарів.
Поліклініка, об'єднаної з лікарнею, керує головний лікар, який є першим заступником головного лікаря лікарні. Самостійними поліклініками керують головні лікарі та їх заступники з лікувальної частини.
Поліклініка в сільській місцевості знаходиться в основному при центральній районній лікарні та є її частиною.
Штати лікарів, що ведуть прийом у поліклініці і надають допомогу вдома, а також штати середнього медперсоналу встановлюють на основі нормативів, передбачених наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР (див. Лікарська ділянка).
Середній медперсонал в поліклініці проводить спільно з лікарями обслуговування хворих у кабінетах дільничних і цехових лікарів та лікарів-спеціалістів; сестри ведуть самостійну роботу в процедурних, фізіотерапевтичних та інших кабінетах, виконуючи призначення лікарів.
Медсестри виконують призначення лікарів на дому, здоровпунктах і патронажу хворих і проводять профілактичні щеплення серед населення на лікарських дільницях.
Для прийому хворих у випадках гострої необхідності у години відсутності дільничного лікаря призначаються чергові лікарі. У вихідні дні в поліклініці встановлюються чергування лікарів за всіма основними спеціальностями.
Однією з найважливіших функцій кожної поліклініки є надання медичної допомоги на дому (див. Допомога на будинку), в тому числі і невідкладної.
Для надання невідкладної допомоги в неробочі години поліклініки при одній або декількох поліклініках району організовуються пункти невідкладної допомоги, які надають допомогу як вдома, так і амбулаторно у вечірній, нічний час, а також у вихідні дні (див. Швидка медична допомога).
Для лікувально-профілактичної допомоги дітям (з першого року життя до 14 років включно) організовано спеціальні дитячі поліклініки, в яких виявляються всі види спеціалізованої допомоги. Подібно лікарським ділянок для дорослих у дитячих поліклініках організовано педіатричні дільниці, які обслуговуються постійними дільничними педіатрами та прикріпленими до ділянок лікарями-фахівцями.
Все дитяче населення обслуговуваного району перебуває на обліку в дитячих поліклініках і фактично диспансеризовано (в ясельному, дошкільному і шкільному віці).
У великих курортних містах організовані курортні поліклініки, в яких хворі, які приїжджають на лікування без путівок, отримують спеціалізовану консультативну та лікувальну допомогу і рекомендації з використання місцевих курортних факторів.
Поліклініка (від грец. polis - місто і klinike - лікування) - лікувально-профілактичний заклад, призначений для надання спеціалізованої медичної допомоги приходять хворим та для їх лікування вдома. Від амбулаторії (див.) поліклініка відрізняється великим обсягом діяльності і прийомом за всіма лікарськими спеціальностями. Як правило, поліклініки входять до складу об'єднаних лікарень (див.) або медико-санітарних частин (див.) промислових підприємств, але можуть існувати як самостійні установи.
В залежності від кількості лікарських посад (від 100 до 30) П. діляться на чотири категорії (дитячі П. - на п'ять).
В сучасних поліклініках є: реєстратура; відділення (або при меншому обсязі роботи - кабінети) за спеціальностями терапія, хірургія, травматологія, офтальмологія, оториноларингологія, неврологія, стоматологія, гельминтология, інфекційні хвороби, невідкладна допомога; кабінети підлітковий і профілактичних оглядів; допоміжні кабінети - рентгенологічний, фізіотерапевтичний, лікувальної фізкультури, функціональної діагностики (електрокардіографічний), процедурний (для виконання лікарських призначень); лабораторії - клініко-діагностична, біохімічна, бактеріологічна, зубопротезна; ізолятор; адміністративно-господарська частина, бухгалтерія, кабінет обліку та медичної статистики, медичний архів, бібліотека з читальнею. Якщо в районі обслуговування П. немає дитячої поліклініки, спеціального диспансеру (див.) та жіночої консультації (див.), вони організуються в складі П.Обычно у П. є аптечний пункт чи кіоск. Відповідні спеціалізовані відділення створюються за наявності в штаті П. не менше 8 терапевтів і лікарів-стоматологів, 6 хірургів, 4 офтальмологів і ларингологов та ін. При меншій кількості лікарських посад організовуються кабінети.
При плануванні діяльності поліклініки і її штатів виходять з таких показників, як прийом хворих, відвідуваність. Для складання плану відвідуваності П. необхідно розташовувати точними даними про кількість населення, що обслуговується. Для цієї мети П. періодично (у міру потреби) виробляє силами своїх дільничних мед. сестер облік населення, як проживаючого, так і працює на території обслуговування даної П. Вся територія, що обслуговується П., ділиться на лікарські дільниці. За нормативами, встановленими Міністерством охорони здоров'я СРСР, на один лікарський терапевтичний ділянка має припадати 3-4 тис. чоловік дорослого населення (див. Лікарська ділянка). По дільничному принципу обслуговуються робочі і промислових підприємств, що мають медсанчастини. Якщо на підприємстві немає медсанчастини, його робітники і службовці мають право отримувати медичну допомогу в поліклініці, на території обслуговування якої знаходиться дане підприємство.
В якості норм потреби міського населення у поліклінічної допомоги в даний час прийнято виходити з розрахунку в середньому 10 відвідувань П. одним жителем у рік. Міністерством охорони здоров'я СРСР встановлені норми часовий навантаження лікарів за окремими спеціальностями в амбулаторно-поліклінічних установах. З цими нормами узгоджуються потреби амбулаторій і поліклінік в лікарях.
Основна частина роботи з організації прийому і розподілу відвідують П. хворих лягає на реєстратуру. Централізована система пристрою реєстратури краще децентралізованої. Зосередження в одному місці всієї роботи по документації, що відноситься до прийому хворих, доцільно, дозволяє скоротити час очікування лікарського прийому, забезпечує ведення в П. єдиної історії хвороби (див.). Велику увагу слід приділити зовнішньому оформленню приміщення реєстратури і раціонального влаштування робочого місця реєстратора. Найбільш зручні для зберігання історій хвороби шафи-барабани, що обертаються на вертикальній осі. Головна трудність у роботі реєстратури - правильне розподіл між лікарями хворих в тих випадках, коли вільних місць на прийом у лікарів вже не є. У таких випадках хворим пропонується або попередній запис на інший день, або (при бажанні потрапити на прийом того самого дня) питання надається на розсуд чергового лікаря, який приймає рішення згідно з медичними показаннями. Приміщення, де хворі чекають прийому, мають бути обставлені красивою меблями, забезпечені свіжими газетами, ілюстрованими журналами, санітарно-просвітницькою літературою. Основне робоче місце лікаря в поліклініці - кабінет, тому його пристрою має бути приділена належна увага. Площа кабінетів повинна відповідати умовам роботи лікаря в залежності від спеціальності. Доцільно влаштовувати у лікарському кабінеті кабіни для роздягання та одягання хворих, завдяки чому збільшується корисний час роботи лікаря.
Заважає лікарської роботи в поліклініці висока і до того ж нерівномірне навантаження. Основні причини перевантаження: невідповідність числа лікарів потреби населення, нераціональне використання часу лікаря. Постійно працює на прийомі медична сестра може допомогти лікарю в оформленні записів у медичних документах і виконанні різних процедур. Як і в лікарнях, у П. треба впроваджувати з урахуванням специфіки медичної праці найбільш раціональні прийоми діловодства (див. медична Документація). Підвищення кваліфікації лікаря П. сприяє його робота в стаціонарі біля ліжка хворого. Найбільш раціональною визнана почергова робота лікарів у П. і стаціонарі, так звана система чергування, при якій лікаря, спрямованого на роботу в стаціонар, повністю звільняють від роботи в поліклініці, а потім він повертається на своє робоче місце, на свій лікарський ділянку. Сприяє професійному зростанню лікарів та якістю обслуговування населення принцип участковости. Цей принцип впроваджується не тільки в роботу лікарів-терапевтів, але і лікарів усіх інших спеціальностей.
Найбільше відділення в П. - терапевтичне, на його частку припадає до 40% всіх лікарських відвідувань поліклініки. Подальша спеціалізація поліклінічної допомоги призвела до організації в терапевтичних відділеннях кардіоревматологічних і ендокринологічних кабінетів. Особливе місце в роботі терапевтичного відділення належить кабінету інфекційних захворювань, який прийшов на зміну так званому кабінету кишкових інфекцій. Кабінети інфекційних захворювань організовуються для того, щоб інфекціоністи разом з дільничними лікарями активно брали участь в лікуванні та попередженні всіх заразних хвороб. Хірургічне відділення П. забезпечує до 20% всіх відвідувань. Доцільність виділення травматологічного кабінету в хірургічному відділенні підтверджена практикою. У великих поліклініках травматологічні кабінети працюють цілодобово, надаючи невідкладну та лікувальну травматологічну допомогу всім хворим, що звернулися з приводу травм.
Однією з обов'язкових функцій кожної міської П. і найважливішою складовою частиною діяльності всіх її лікарів є надання медичної допомоги на дому, в тому числі і невідкладної. При необхідності дільничні медичні сестри здійснюють догляд на дому за хворим,
виконують фізіотерапевтичні процедури, беруть матеріал для лабораторних досліджень, забезпечують дієтичне харчування. Така система обслуговування отримала назву стаціонару на дому. Важливий розділ роботи П. - організація тісному зв'язку зі стаціонарами при підготовці хворих для госпіталізації. У лікуванні після стационирования повинна дотримуватися наступність.
До 40% всіх хворих, які відвідують поліклініку, припадає на людей з тимчасовою втратою працездатності. Відповідно велике значення в діяльності П. лікарської експертизи працездатності і особливо експертизи тимчасової непрацездатності (див. Експертиза). Від якості лікарської експертизи працездатності в П. певною мірою залежить зниження захворюваності з тимчасовою втратою працездатності робітників та службовців. В П. при наявності в штаті 15 лікарів і більше, провідних безпосередньо амбулаторний прийом хворих, встановлюється спеціальна посада заступника головного лікаря з експертизи працездатності та ЛКК, на якого покладається керівництво цією галуззю лікарської роботи в П.
Поряд з лікувальною роботою в функції поліклініки входить ще і профілактична діяльність: заходи по оздоровленню умов праці і побуту, боротьба з інфекційними захворюваннями. При диспансеризації (див.) тих чи інших контингентів населення поєднуються профілактичні і лікувальні методи і цілі. Персонал проводить диспансеризацію в тісній співпраці з лікарями підприємств. Центральною фігурою, що забезпечує в П. диспансерне обслуговування населення, є дільничний лікар-терапевт як територіальних, так і цехових дільниць, на нього лягає основна відповідальність за проведення безпосереднього диспансерного обслуговування населення ділянки і за залучення до диспансерного спостереження лікарів інших спеціальностей: хірургів, невропатологів, отоларингологів, офтальмологів і стоматологів.
Аналіз діяльності поліклініки, тобто підведення підсумків та об'єктивна оцінка ефективності її роботи, служить основою кваліфікованого керівництва і контролю. Аналіз діяльності П. ведеться як за офіційним звітом, так і за встановленими первинними обліковими матеріалами. Основну роботу з обліку та звітності в П. ведуть кабінетів обліку і медичної статистики, у великих П. є лікар-статистик.
Для аналізу діяльності поліклініки зазвичай користуються цілою системою показників. Серед них найбільш важливі: обслуженность населення лікарської амбулаторної (кількість амбулаторних відвідувань у рік, що припадає на одного жителя обслуговуваного району); динаміка відвідування П. по роках і по окремим лікарським спеціальностям, сезонні і денні коливання в навантаженні П.; структура відвідувань і співвідношення між числом відвідувань на дому та амбулаторних відвідинами за окремим лікарським спеціальностям. Наступна група показників покликана характеризувати діяльність лікарів П.: навантаження лікарів (у годину прийому), показник повторності, активність повторних відвідувань на дому і ступінь обслуженности різними допоміжними відділеннями. До дуже важливих показників належить показник участковости в обслуговуванні населення району, в кінцевому підсумку, показник першорядного значення - стан здоров'я населення, що обслуговується.
Керує поліклінікою на правах єдиноначальності головний лікар, який має трьох заступників: з лікувальної частини, експертизу непрацездатності та адміністративно-господарської частини.
В усіх сторонах діяльності П. бере участь громадськість, при П. створено громадську раду.
См. також Позалікарняна допомога, Медична допомога, допомога на дому, Швидка та невідкладна допомога.
